1528 р.
Станіслав Карнковський
| 1 | Anni Domini MDXXVIII memorabilia | Року Господня 1528 пам’ятні події |
| 2 | Sub finem anni MDXXVII institutus fuit conventus generalis Petricoviae ad diem S. Catherinae virginis [25.11.1527], ad quem universi ordines regni Poloniae literis convocati fuerant, eas potissimum ob causas: | Наприкінці 1527 року в Петрокові було скликано загальний сейм в день святої Катерини-діви [25 листопада 1527], на який були запрошені листом усі стани Королівства Польського, особливо з таких причин: |
| 3 | videbat S. Mtas. regia nullas se cum imperatore Precopensi constitutas habere indutias, immo irritatus videbatur ob dimissum caesarem Zavolgensem, adversarium suum. | побачила його королівська величність, що не має будь-якого встановленого з Перекопським імператором перемир’я; справді, він, здавалося, був роздратований звільненням заволзького цісаря, його недруга. |
| 4 | Praeterea cernebat Ungariam bello deflagrare, quare verebatur, ne propinquitate incendii aliquid detrimenti subditi sui caperent, et ideo defensionem finium ex consensu omnium statuere volebat. | Крім того, він [Сигізмунд] бачив, що в Угорщині ось-ось спалахне війна, і тому боявся, щоб через близькість пожежі його підданці не зазнали якоїсь шкоди, і тому він хотів за загальною згодою встановити оборону кордонів. |
| 5 | Cum autem animadverteret regia Mtas. non mediocre praesidium in Masovia ad defensionem publicam, quae jure feudi post obitum ducum suorum ad regnum Poloniae sit devoluta, mittuntur legati, qui hanc juris devolutionem proceres Masoviae docerent et ad capessenda publica munia tanquam unius corporis membra cum regno Poloniae invitarent. Quod si abnuerent, Mtem. regiam adversus illos tanquam subditos contumaces processuram. | До того ж його королівська величність, дізнавшися про чималу залогу для громадського захисту в Мазовії, яка згідно з ленним правом після смерті її князів повинна була б передана Королівству Польському, послав посланців, щоб повідомити шляхтичів Мазовії про передачу цих прав і запросити їх долучитися до громадського обов’язку як членів одного тіла з Королівством Польським. Але якщо б вони відмовилися, його королівська величність діяла б щодо їх як стосовно зухвалих підданих. |
| 6 | Contributio universalis in eo conventu decreta erat, ex qua milites in Russiam pro quantitate contributionis ex singulis palatinatibus sunt conscripti. | На тому сеймі був постановлений загальний збір, з якого жовніри набиралися на Русі відповідно до розміру внеску від кожного з воєводств. |
| 7 | Ordinatio tandem facta est a sua Mte. de exstirpanda moneta Swidnicensi et de cusione grossorum et aureorum in regno Poloniae. | Нарешті його величність постановила про викорінення свідницької монети та про карбування грошей і злотих в Королівстві Польському. |
| 8 | Nuntii Masoviorum cum limitata potestate ad comitia venerant, ubi nihil ex utilitate Reipublicae constitutum erat. | Посланці Мазовії прибули на сейм з обмеженими повноваженнями, щоб нічого не вирішувати для користі держави. |
| 9 | Occlusio viae in Silesiam decreta erat, ne et Luteranismus et moneta Swidnicensis in Poloniam importari possit. | Було постановлено про закриття дороги до Сілезії, щоб лютеранство та свідницька монета не могли потрапляти до Польщі. |
| 10 | Mittit iterum regia Mtas. legatos in Masoviam, ut eam contributionem in defensionem publicam, quam Poloni obtulerunt, non recusarent, vel si eam negarent, saltem eam conferrent, quam duces Masoviae praestare solebant. | Королівська величність знову відправила посланців до мазовшан, щоб ті не відмовлялися від внеску на суспільну оборону, який запропонували поляки, або, якщо б відмовилися, то принаймні внесли б те, що мали звичай робити князі Мазовії. |
| 11 | Increpat rex ducem Prussiae, qui ad mandata regia decimam dare episcopo Vladislaviensi noluerat. | Король висварив герцога Пруссії, який відмовився давати десятину біскупу влоцлавецькому згідно з королівським наказом. |
| 12 | Venit legatio a Petro, palatino Valachiae, petens, ut foedus, quod inter regem et illum percussum fuerat, majori sigillo obsignaretur. Praeterea rogabat Mtem. regiam, ut se pecuniis juvare dignaretur. Dicebat enim thesauros suos exhaustos esse, propter magnum tributum Turciae quotannis pendi solitum. | Прибуло посольство від Петра, волоського воєводи, з проханням скріпити великою печаттю договір, укладений між королем і ним. Крім того, він питав королівську величність, чи зміг би той допомогти йому грошима. Бо, казав він, його кошти вичерпалися через велику данину, яку він звик щороку платити турку. |
| 13 | Ad ea regia Mtas. respondit: foedus se obsignaturum, sed pecunias dare non posse propter continua bella, quibus thesaurus exhauritur, praeterea solebant reges Poloniae tum palatinos Valachiae juvare, quando illis erant subjecti, nunc autem alia est rerum species. | Його королівська величність відповіла, що договір підпише, але грошей дати не може через безперервні війни, якими виснажується скарбниця, до того ж королі польські допомагали волоським воєводам, коли ті були їм підвладні, але зараз все по-іншому. |
| 14 | Rex dedit responsum legatis regis Ungariae de profectu copiarum ducis Prussiae, illum non posse egredi finibus suis, cum sciat, multos sibi tendi ab Germanis ob desertam religionem insidias. Praeterea cum Germanus sit, milites germanos haberet, qui non bene cum Ungaris conveniunt. Suppetias dare non posse utrique, ad conficiendam tamen pacem operam omnem praestituram. | Король відповів послам короля Угорщини щодо проходу війська герцога Пруссії, що той не може вийти зі своєї країни, оскільки він знає, що багато хто потягнеться за німцями через те, що вони відмовилися від віри. Крім того, будучи німцем, той матиме німецьких жовнірів, які погано лагодять з угорцями. Неможливо надавати допомогу обом, але ж буде зроблене все можливе для укладення миру. |
| 15 | Advenerunt legati Ferdinandi regis orantes nomine regis sui, ne adversario illius suppetias mitteret; praeterea ut Ferdinandum regem in Masovia jure suo uti permitteret. Offerebant quoque operam dni. sui in conficienda pace cum Moscorum duce etc. | Прибули посли короля Фердинанда, благаючи від імені свого короля, щоб він не надавав допомоги його неприятелю, а крім того, дозволив би королю Фердинанду користуватися його правами у Мазовії. Він також запропонував послуги свого пана в укладенні миру з князем московитів тощо. |
| 16 | Ad ea rex respondit: se nolle immiscere se alienis, praesertim christianorum principum bellis, neque si vellet, dare suppetias posse propter domesticos hostes. In Masovia quoque regem Ferdinandum nullum jus habere dicit, cum sit unum corpus cum regno Poloniae. | На що король відповів: він не буде утручатися у чужі війни, особливо між християнськими государями, і не може, навіть якщо схоче, надавати допомогу через ворогів свого дому. Він також сказав, що король Фердинанд не має жодних прав на Мазовію, оскільки вона є одним тілом із королівством Польським. |
| 17 | Carolus V. imperator purgat se literis regiae Mti., quod illa, quae acciderant pontifici et urbi a militibus, se inscio ac invito accidisse. | Імператор Карл V виправдовується у листі королівській величності, що те, що сталося з папою та Містом через жовнірів, відбувалося без його відома та всупереч його волі. |
| 18 | Scribit rex Sigismundus Clementi VII pontifici condolens tum ipsius pontificis tum urbis calamitati. | Король Сигізмунд написав папі Клименту VII, висловлюючи співчуття щодо лиха як самого папи, так і Міста. |
| 19 | Ad ea respondet papa et gratias agit ob officium praestitum tam in gratulando quam in condolendo. | Папа, відповідаючи на це, дякує за турботу, яку він висловив, як вітаючи, так і співчуваючи. |
| 20 | Datum fuit a rege responsum Gedanensibus: si rex Daniae ad oppugnandam urbem venerit, se illis non defuturum. | Король надав відповідь гданчанам: якщо король Данії прийде напасти на місто, він не залишить їх. |
| 21 | Joannes Dantiscus mittit regi tractatus Gallorum cum imperatore. | Ян Дантишек посилає королю договір між французами та імператором. |
| 22 | Instructio conscripta legatis Poloniae regis ad Ferdinandum regem ituris de tractanda concordia inter Joannem regem et illum. | Письмові настанови посланцям польського короля, які йшли до короля Фердинанда, про угоду, яка має бути укладена між королем Яношем і ним. |
| 23 | Joannes, rex Ungariae, a suis proditus et a Ferdinando profligatus ex ea clade Camienieciam est delatus. | Яношеві, королю Угорщини, зрадженому своїми та розгромленому Фердинандом, після його поразки було надано Кам’янець. |
| 24 | Tomicius petit a sua Mte., ut Joannem regem pulsum in suis ditionibus manere permitteret et cum Ferdinando, rege, de ineunda concordia tractaret. | Томіцький просить свого короля дозволити королю Яношу залишитися в його володіннях і вести переговори з королем Фердинандом про майбутню угоду. |
| 25 | Concessus est salvus conductus regi Joanni cum 300 equitibus in Polonia commorandi. | Надано безпечний прохід королю Яношу з 300 вершниками, щоб він залишився в Польщі. |
| 26 | Consilium petit sua Mtas. a Tomicio, quid respondendum censeret regi Ferdinando, qui rogabat, ut Joannes, rex, receptum in Polonia non haberet. | Рада просить його величність через Томіцького, яку слід дати відповідь королю Фердинанду, який просив, щоб короля Яноша не приймали в Польщі. |
| 27 | Respondet Sigismundus rex oratoribus regis Joannis de suppetiis, de indutiis cum Turca per Laski pactis deque matrimonio Hedvigis filiae. | Король Сигізмунд відповідає речникам короля Яноша про допомогу, про перемир’я, укладене з турком через Ласького, і про одруження доньки Ядвіги. |
| 28 | Mittitur legatus ad regem Joannem, qui rationibus suis eo regem inducere est jussus, ut hostili animo et armis abjectis ad concordiam animum adjiceret et a Turca petentes subsidia revocaret. | До короля Яноша відправлено посла, якому наказано було довести до нього міркування свого короля, щоб, відкинувши свій ворожий дух і зброю, він спрямував би свою душу до згоди і відкликав допомогу, яку просив від турка. |
| 29 | Missus est orator ad Ferdinandum, cujus legatio fuit in eandem sententiam. | До Фердинанда був посланий речник з дорученням такого ж змісту. |
| 30 | Idem orator Petrus Opalinski missus est ad conventum generalem imperii, qui principibus Germaniae exposuerat, quantis calamitatibus sint exposita regna Ungariae et Poloniae propter continuos hostes, quare petiit suppetias nomine regis sui, utque principes aliquod medium conciliandorum regum invenirent idque maxime christianae Reipublicae causa. | На загальний імперський рейхстаг був посланий той самий речник Петро Опалінський, який пояснив князям Німеччини, скільки лиха зазнали королівства Угорщини та Польщі через своїх незмінних ворогів, тому він попросив від імені свого короля допомоги, щоб князі пошукали б якийсь спосіб примирити королів, і це найбільш заради християнської спільноти. |
| 31 | Dominus Laski denuntiavit bellum Ferdinando. Conqueritur Ferdinandus de multis nobilibus Polonis, qui palam favebant rebus regis Joannis. | Пан Ласький оголосив війну Фердинанду. Багато шляхетних поляків дорікають Фердинанду та відверто прихильно ставляться до справи короля Яноша. |
| 32 | Conqueritur Rex apud Tomicium de Laski, qui se invito et sine auctoritate senatus indutias cum Turca constituisset, quem etiam Turcas, Tataros et Valachos adversus Ferdinandum concitasse significabat. | Король через Томіцького дорікає Лаському, який проти його волі і без вповноваження сенату уклав союз із турком, що, за його словами, також підбурювало турків, татар і волохів проти Фердинанда. |
| 33 | Mittitur orator castellanus Lublinensis ad Turcam pro impetrandis indutiis in decennium. Eidem oratori mandatum fuit, ut descenderet ad palatinum Valachiae eumque foederis admoneret, et si quae de hostibus regni Poloniae persenserit, regem commonefaceret. | Оратора каштеляна люблінського відправляють речником до турка за перемир’ям на десять років. Тому ж речнику наказано було відвідати волоського воєводу і нагадати йому про договір, а якщо він дізнається щось про ворогів Королівства Польського, то повідомляти королю. |
| 34 | Respondit rex legato Ferdinandi, se illi suppetias adversus Turcas dare non posse propter ictum foedus proximum. | Король відповів послу Фердинанда, що він не може дати йому допомогу проти турка через щойно укладений договір. |
| 35 | Datum est responsum oratori imperatoris: regiam Mtem. vehementer dolere, quod tanta bella excitata sint inter principes christianorum, quae sedari non possunt, nisi convocato generali concilio. | Відповідь, дана речнику імператора: королівській величності дуже шкода, що між християнськими государями почалося стільки війн, що неможливо було б їх зупинити без скликання всесвітнього собору. |
| 36 | Venit legatus regis Ferdinandi questum de nobilibus Polonis, qui militaverunt adversario suo. | Прибув посол від короля Фердинанда, який отримав відомості про польських шляхтичів, що воювали за його супротивника. |
| 37 | Mittitur instructio Petro Opalenski, oratori apud Ferdinandum regem, qua purgat regem falso esse delatum, quod Joannem regem consilio et auxilio juvaret. | Петру Опалінському, речнику перед королем Фердинандом, надіслано настанови з виправданнями, що королю хибно повідомили, мовляв він допомагає королю Яношу порадою та підтримкою. |
| 38 | Mittit Opalenski responsum sibi datum a Ferdinando, in quo declarat, se nolle arma deponere, arguere multis in locis regem Poloniae non servantem pacta nec promissa. | Опалінський надсилає відповідь, надану йому Фердинандом, в якій той заявляє, що не хоче скласти зброї, і звинувачує польського короля в недотриманні договорів і обіцянок у багатьох випадках. |
Подається за виданням: Acta Tomiciana, 1898, , p. 1 – 3.
його недруга – мається на увазі звільнення у 1527 році останнього хана Великої Орди Шейх-Ахмета, який з 1504 р. був затриманий у Литві. Прим. В. Т.
права у Мазовії – вони випливали з того, що Кимбурка (Цимбарка) Мазовецька (1394..1397 – 1429), бабуся цісаря Максиміліана та прапрабаба Фердинанда, була донькою мазовецького (плоцького та белзького) князя Земовита IV. Прим. В. Т.
розгромленому Фердинандом – у битві при Таркалі (Токаї) 27 вересня 1527 р. Прим. В. Т.
Кам’янець – замок біля села Одриконь () у сучасному Підкарпацькому воєводстві Польщі. Власниками замку були польські шляхтичі Кам’янецькі.
Петро Опалінський (, † 1551) – польський державний діяч.