75. Підсумкові відомості придніпровських сотень Полтавського полку за ревізією 1748 року з інформацією про склад поселень за Дніпром

Пивовар А.В.

ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 19353, арк. 171, 190, 237а, 415, 420, 444.

Примітка:

У реєстрах та перелікових табелях відповідних сотень відомості про жителів подані в розрізі наявних поселень (так званих ратушних) та за їх власниками, які могли мати володіння як на лівому, так і на правому березі Дніпра. Останнє практично унеможливлює отримання достовірної інформації щодо локалізації приватновласницьких поселень Полтавського полку за Дніпром. Виходячи з відомостей 1752 року (див. док. 5, 8), особи, які могли мати такі поселення за Дніпром у 1748 році, а також задніпрські села, позначені спеціальним символом (*). Але навіть при цьому залишаються певні застереження щодо кількості дворів у окремих власників, які могли бути як за Дніпром, так і на лівобережжі.

До виходу указу про дозвіл на поселення слобід біля Мішуриного Рогу і приєднання відповідних задніпрських територій до Полтавського полку, який отримано в Генеральній військовій канцелярії 24 березня 1744 року, зберігся реєстр Полтавського полку за 1743 рік, де (за відсутністю офіційного дозволу) не зазначене жодне з пізніших задніпрських сіл, до більшості з яких після російсько-турецької війни жителі почали повертатись ще в 1740 році. В той же час у сотенних реєстрах 1743 року за Дніпром зафіксовані і деякі з приватновласницьких дворів і хуторів. Зокрема, в Переволочанській сотні це 7 дворів "зауниверсального запорожского козака Степана Рудя при хуторе за Днепром", 17 дворів нараховували "посполитие перевозники и рибалки под владением бунчукового товарища Петра Павловского", частина з яких за пізнішими поіменними списками проживали в селах Калужине і Кам’янка.

Ще більше таких приватновласницьких, або підсусідчих, дворів за Дніпром простежується у складі Келебердянської сотні, де в 1743 році нараховувалось уже 17 хуторів, переважна частина з яких (10) за пізнішими відомостями достовірно локалізується на території задніпрських місць цієї сотні (хутори сотника келебердянського Микити Козельского, овдовілої сотничихи Тройницької (2), атамана городового Івана Сежченка, попа Федора /Ілліча/ Фідровського, значкових товаришів Федора Роботи, Івана Лиха, Дмитра Могилевського, виборного козака Михайла Малика, сотенного писаря келебердянського Дмитра Винника). (Реєстр Полтавського полку 1743 року див.: ЦДІАК України, ф. 51, оп. 3, спр. 19341). Більшість, але не всі, з цих хуторів зазначені також у пізніших відомостях, які були представлені Данилу де Боскету за матеріалами опису задніпрських поселень Полтавського полку 1745 року (див. док. 37).

[*] Крім того, в Переволочанській сотні налічувалось 23 двори різних чинів і старшинських, у Келебердянській, відповідно – 79, в Орлянській – 22.

Опубліковано: Пивовар А.В. Поселення задніпрських місць до утворення Нової Сербії в документах середини ХVІІІ століття. – К. : Академперіодика, 2003 р., c. 264 – 265.