«Історія Карла ХІІ» про Мазепу
Луняк Євген
Дуже рельєфно представлено в творі Вольтера постать Мазепи, головного призвідця трагедії шведів, якого він називає «князем України» (prince de l’Ukraine). Багаторічне керування неспокійною та бунтівливою «країною козаків», що «завжди мала натхнення бути вільною», на думку автора, безумовно, свідчить про розум і здібності гетьмана. Проте образ Мазепи у загальній композиції твору дозволяє Вольтеру показати, як, довірившись сумнівній людині, самовпевнений Карл ХІІ одним махом зруйнував всі свої попередні великі досягнення.
За словами автора, виступ проти Петра І був спричинений особистими амбіціями гетьмана. Стисла розповідь про передумови цієї зради також має анекдотичний характер: під час одного з бенкетів у Москві захмелілий цар висунув перед Мазепою вимогу «привчати козаків до дисципліни», а, коли той відповів, що це неможливо, загрожував посадити його на палю. Саме це й підштовхнуло гетьмана до рішучих кроків.
«Мазепа, повернувшись до України, – пише Вольтер, – почав задумувати заколот. Шведське військо, що знаходилося неподалік кордонів, полегшило йому пошук засобів. Він прийняв рішення стати незалежним і створити могутнє королівство з України та уламків Російської імперії. Це був хоробрий і винахідливий чоловік, що відзначався надзвичайною невтомністю в роботі, незважаючи на дуже похилий вік» [1030].
Мабуть, найбільш сумнівним внеском в розвиток наукової мазепіани Вольтера є популяризація ним тези про польське походження гетьмана та амурної легенди про його прибуття до України. Але, якщо до польської нації керманича «країни козаків» відносили й інші попередники та сучасники Вольтера [1031], то загальноєвропейське поширення пікантної подробиці з життя молодого Мазепи, яка знайшла своє відображення у мистецтві, цілковита заслуга французького просвітника.
Достатньо непросто прояснити шлях потрапляння до Вольтера історії про оголеного молодика на коні, майбутнього володаря України, покараного ревнивим чоловіком своєї коханки. Відомо, що досить детально цю плітку переповідав особистий недоброзичливець гетьмана Ян-Хризостом Пасек (1636-1701) [1032], менш докладно та в інших варіаціях вона зустрічається в мемуарах польського шляхтича Едуарда Отвіновського, словацького пастора Даніеля Крмана та французького дипломата Жана-Луї д’Юсона де Боннака [1033].
При вивченні біографії Карла ХІІ до французького історика могли дійти свідчення маркіза де Боннака, який був представником Версаля при цьому монархові. Також не варто забувати, що серед своїх інформаторів Вольтер мав і поляків, одного з яких, Понятовського, вказав серед найголовніших постачальників відомостей. В будь-якому разі сумнівна історія про любовні походеньки Мазепи дозволяла філософу зайвий раз висміяти носія влади, а також яскраво показати моральне лице союзника Карла ХІІ, який привів того до катастрофи. Знаменно, що в життєписі Петра І, написаного за три десятиліття потому, просвітник, торкаючись долі Мазепи, обходиться без цієї ефектної сцени.
Кепкування з представників влади, як і духовенства, є однією з найвизначніших рис світогляду Вольтера. Досить комічно виглядає в нього ситуація, пов’язана з торгами навколо помираючого Мазепи між московським царем і турецьким візирем: останній спочатку запевняє Карла ХІІ, що ні за яку ціну не віддасть росіянам цього старця, але, спокушений щедрими виплатами російської сторони, змінює свою думку, схиляючись до видачі втікача. «Не знаємо, – резюмує автор, – як би візир повернув цю справу, якби Мазепа у віці 70 років не помер під час цієї оборудки» [1034].
Примітки
1030. Ibid. – P. 163.
1031. Beaujeu. Memoires… – Р. 100; F. P. Memoires de Maximilien-Emanuel duc de Wirtemberg… – Р. 294; Nordberg J. A. Histoire de Charles XII… – Р. 249.
1032. Pasek J.-Ch. Les Memoires de Jean-Chrysostome Pasek, gentilhomme polonais (1656-1688). Traduits et commentes par Paul Cazin. – P.: Societe d’edition «Les Belle-Lettres», 1922. – 350 p. – P. 188-190; Пассек Я. Х. Мазепа. (Из Записок Яна Хризостома Пассека) // Русский архив, издаваемый Петром Бартеневым. – М., 1878. – Год 16-й. – Кн. 3. – С. 343-347.
1033. Єнсен А. Мазепа… – С. 93-99; Павленко С. О. Міф про Мазепу. – Чернігів: «Сіверянська думка», 1998. – 248 с. – С. 32-34.
1034. Voltaire. Histoire de Charles XII… – Р. 196.