[22-6] Пояснення для менше вживаних слів

А. Кримський, М. Левченко

Всі свої пояснення до рідкіших слів редактор А. Кримський давав, очевидячки, розкиданим способом – у примітках до окремих поезій Руданського. Я їх погуртував тут у словниково-альфабетному порядкові. Нотатки А. Кримського цікаві з погляду не тільки суто-лексикологічного, ба й історико-літературного. Вони показують, які подільські слова могли на думку наддніпрянського письменника 1890-х рр. бути незрозумілі для середнього читача-українця – чи то наддніпрянця, чи то галичанина.

Але. Ото але! II, 259 = Ото щось дивне!

Алеф бет III, 75 – див. нижче, в додатку до словничка.

Багатий із чортами II, 49 – мабуть, це те саме, що «багатий до чорта», себто «дуже багатий».

Бичок: «Каже собі два бички за копійку дати» III, 82 – тут, очевидячки, дві «чарки». [В словнику Грінченка І, 59 зазначено, що на Радомишельщині бичком зветься величенька міра горілка, аж ½ четвертини]].

Борухати. «Борухати відправляти» III, 18 – такого виразу нам не доводилося стрічати, так само як і «борохути» (це так у рукопису Стрільчевського, що видав д-р Франко); але ми знаємо вираз близький до того: – «борухи відправляти», себто молитися (по жидівськи),, або, як у Руданського-таки, «борухи співати» І, ст. 47; пор. ще у Желехівського «Словар» І, 41. І у А. Кремера (Słowniczek prowincyalizmów podolskich, Краків 1870) єсть «boruchy odprawiać». Певне, що «борухи» узято з жидівського молитовного виклику: «борух ha бу!» себто: «Благословен хто надходить!». Див. у Чубинського «Труды», т. 7, ст. 48.

Буввани збиває II, 214 – хвилюється.

Бусель II, 194, 263 – чорногуз, боцян, лелека.

Вдруг II, 56 – як стій, раптом, несподівано. Може, це й не москалізм, бо в Київщині є зовсім оригінальна форма: «вдружку».

Виробляти силу III, 142: «І без жалю на ню силу буду виробляти» = силу витрачувати в роботі.

Відійти III, 25 – очутитися, спам’ятатися.

Відміна III, 61 – потороча, проява, страшилище.

Відповідати за що II, 139 = відповідати чому: «За Адамову травицю ліс відповідає» = «Адамовій травиці відповідає [після-потоповий] ліс».

Відчітися? II, 74:

Не пускали… Та відчілась

Дівчина зубами

I схватилась за ті кості

Обома руками.

І вчепилась, і зачала

Гіренько ридати…

В оригіналі (І, л. 67 об.) дуже виразно стоїть: «видчилась» (вимовл. «відчілась») – слово, якого я не розумію. Може, треба тут читати: «відбилась», або «вчепилась»? (Пор. початок дальшої строфи: «І вчепилась, і зачала»…). [M. Л. Мені здається, що у Руданського написано не «видчилась», але «видъилась» (чит. «від’їлась»). Букви ч і ъ пишуться в нього схожим способом]].

Гайом гайнувати щось II, 157 – міцніший вираз, ніж попросту «гайнувати».

Гой III, 157 – простак, нетямущий. Звичайно ми чуємо цеє слово виключно в устах жидів: так жиди звуть чужовірців. Але у Руданського цим епітетом добродушно зве українка-сестра свого братика-Івасика:

– Але де ж то я тих грошей

Дістану, у ката?!

– Таже, дурню, брат багатий:

Попроси у брата!

– Та не дасть він мені гроший!

– Та дасть, дурний гою!

Гузка III, 161: «Горить світло коло гузки». – Певне, це слово «гузка» значить керма або демен, бо далі антитеза:« Горить світло коло носа».

Десень II, 104: «І їх ясні крила – роса чиста як діямент в десені покрила». «Десені» – себто «узори» (польськ. deseń, франц. dessin).

Добро III, 98 – добрість:

Там то, – каже, – святий Юрий

Показав своє добро,

Як пришпилив змію люту

Та спісою під ребро.

Дубина – діброва: «За селом десь у дубині жила бабка Гнибіда» (II, 22); «Пролітають мимо них чагарі й дубини» (III, 55).

Душа: «Від душі» II, 222 = щирою душею.

Дякувати III, 66 – бути дяком.

Живо. Звичайно у Руданського слово «живо» значить «швидко миттю», але в II, 216 воно певне значить «справді»:

«Все те правда», – Господь каже,

«Все те живо буде:

Все те маю я терпіти

За мир і за люди!».

Жильний, або живний вечір II, 216 – так зветься страсний четвер.

Заливатися (про дзвони) – росіянізм, що значить «розтинатися», «голосно й дрібно дзвеніти»:

І високая дзвіниця

Дзвонами залилась (II, 92)

Служба Божая кінчилась,

Дзвони залилися (II, 206).

Замахнути: «Та так раптом замахнув, аж на середину» III. 84 = влучив, попав.

Замикати в собі II, 232 – містити.

Здиміти III, 22; III, 57 – щезнути наче дим, пропасти як дим.

Зновити III, 23 – видумати щось дивовижне.

Зноровити – закапризувати: «зноровить та їсти не схоче», III, 101.

Капець III, 28. Цього слова не зрозумів М. Комар (т. І, 55) і поставив коло нього знак запиту. «Капець» значить «пантофля».

Кистка III, 111 – пензель.

Книжки, що церква їх не щиро приймає» II, 242 – Руданський отак замінив грецьке слово «апокрифи».

Колодій: «Ти не моя! за личко гарне справляє хтось колодія, [а] ти, дівчино, не моя!» II, 51; І, 11. Звичайно поясняють «колодій» як «бабське свято у попаді»; див. «Основа» 1861, окт., ст. 62. [На Київщині та на Поділлі так зветься обряд (з колодкою-замком, з рушником), що через нього дівчина може того самого року заміж вийти, а парубок – оженитися.]

Кругло: «заплатіл кругло» III, 117= «рівно», себто геть усі гроші витратив.

Мапа III, 123 – карта географічна. На Україні слово «мапа» не відоме [Тепер, за останніх літ осьмерох, ніхто вже на Великій Україні не каже «географічна карта», а тільки «мапа». А в 1896 р. А. Кримський, як бачимо, вважав за потрібне поясняти українцям, що воно таке «мапа». – М. Л.].

Мізинець II, 147: «Соломон, його мізинець, був найрозумніщий». Мізинцем звуть наймолодшого сина.

Мірчук збирати II, 220. Термін млинарський. Мірчуком зветься невеличка мірка, якою мельник зачерпує собі борошна з кожної великої міри або з кожного міха, що меляться в його млині.

Немогти II, 171 = нездужати, бути немічним: «Я – старий, уже неможу». [M. Л.: Через друкарську помилку надруковано роздільно: «не можу».]

Ні по чому Ш, 127 = ніщо, байдуже: «Ні по чому для них були гори і долини».

Нога. «Глянув Гадам – та у ноги» II, 236 = навтеки.

Огида – огидлива істота: «Чи ісправник, чи асесор, чи друга огида» III, 19; «Але щось через годину відійшла огида» III, 25 (= «спам’ятавсь огидливий жид»).

Опирати: «А син, Бог лиш тілько знае, де вже опирає» II, 166. «Опирає» – так написано і в чистовику(= 3-й ред.) і в чорняку (= 1-й ред.), – значиться, не помилка, а якийсь провінціалізм. Що воно визначає, не зовсім ясно: принаймні, скількись подоляків, до яких я вдававсь, не могли мені витолкувати та запевнювали, що в їхніх селах так не кажуть, як оце написано тут в Руданського. В данім вірші «опирає» = «обертається», «вештається».

Пасові чоботи II, 172 – що на двох підошвах.

Перепродати – попродати:

Перепродав раз кацап

Усе серед Бару III, 111.

Пелепони II, 87, або пилипони – так звуться на Україні не тілько розкольники-«филипповцы», а всякі великоруси.

Преслівля II, 230; III, 1, – перероблено із старого «пред[и]словіе», себто передмова. У М. Комара в т. І, 126 помилково надруковано «прислів’я».

Пірни-коза III, 163 – водяна горлиця.

Пороти: «у маму пороти» III, 20 = лаятися по-московськи, згадуючи матір.

Потерча III, 56. Так зветься самосійна дитина, що вмерла нехрещеною. Див. А. Потебні: «К истории звуков русского языка», т. III (Варшава 1881), ст. 58-61 і 134.

Примірка. «Для примірки» III, 157 = наприклад.

Пропале. «На пропале» II, 141 – те саме, що великоруське: «на пропалую», себто «не боячися нічого».

Про себе щось говорити II, 233 = до себе, тихенько.

Пятно II, 174 – пляма, п’ятьмо.

Річі. «Знався добре і на річах, научав громаду» II, 225 = умів гарно говорити.

Робота II, 195: «Оттака то, добрі люди, з буслями робота!» себто «От які історії приключаються з буслями!» Цей зворот, хоч і не зазначений нашими словарями і не вживаний нашою літературною мовою, дуже часто можна почути на Правобережній Україні. Там слово «робота» означає частенько не що інше, як саме-іменно: «історія» або «дивна пригода». Кажуть, напр.: «була міні одного разу от яка робота», і далі оповідають про такий який-небудь випадок, де робити (працювати) зовсім і не доводилося.

Рожа (в устах москалевих) III, 124 – морда, пика.

Руда III, 88 – левада, або болотиста лука, особливо така, де є ржа од заліза.

Світові байки II, 230 – це, очевидячки, найближчий переклад російського виразу: «мировые сказания».

Склад – (віршована) форма. «Дати певний склад для тих хибких народних оповідань, для которих народ не придбав іще складу» II, 230 = дібрати підхожу віршовану форму. Ми бачили, що за таку підхожу форму для віршування народніх переказів Руданський вважав коломийку. Його «Світовії байки в співах» писано метром коломийковим.

Скойка II, 267. В інших місцевостях скойки звуться «черепашками». Та й сам Руданський, коли віршував прозаїчне Вакулине оповідання про скойки, то назвав їх у віршах не «скойки», а «черепахи» II, 207-208.

Співи II, 229-230 – віршована мова, вірші.

Спійний II, 231, – польське spójny = «зв’язний», «суцільний».

Стан, III, 6. – В Росії повіти (уезды) адміністративно діляться на «станы», а «станы» – на «волости».

Староста (в церкві) III, 106 – старший брат церковний.

Стеребитися – знищитися, загубитися: «І пропали – як не жили! пам’ять стеребилась» II, 140.

Стихача III, 97 – тихесенько.

Стіль II, 140. Так у чистовику: «стіль була шкляная». А в чорняку (== 1-й ред.): «стеля вся шкляная».

Указ: «Та й пішли додому ждати другого указу» III, 113. – До часів Катерини II адміністрація російська настільки була невпорядкована, що перший і другий укази од правительства до чиновників рідко коли виконувалися, і звичайно аж третій указ мав силу. Тоді склалося й прислів’я: «Ждут третьего указа», себто нічого не роблять. Руданський зам. «третього» підставив «другого».

Уступати – згоджуватися: «ходять-просять – ніхто не уступає». II, 249.

Утвора – творчість? «В каждій оповідці затримати силу людської змислової утвори», II, 230 – народної творчості? [Пор. в т. IV, 37: «в красках утвори і способу викладу»].

Учта: «І то – для учти Матінки мої» II, 272. Тут «для учти» = для вшанування». А звичайно слово «учта» значить «бенкет».

Халасувати III, 28 – ласувати, вигадувати.

Чуть. «Чуть лиш що» = ледве-ледве: «чуть лиш що ходила» II, 224.

Шабатурки – див. нижче, в додатку.

Шпуги III, 99 – поперечники, що ними збиваються дошки до купи. Єдине число – «шпуга» (ж. p.).

Як не було = мов нічого не було: «Схвативсь москаль, як не було, в коршму убігає» III, 22.

Поза альфабетно-словниковим порядком подамо реальний коментарій А. Кримського до приказки «Горобці»:

III, 75 (пор. т. І, ст. 61). «Алеф бет (чи «бейс») зветься жидівська граматка, або буквар.

«Шабатурка» – футляр для книжок.

«Цицелами» або точніш «цицесами» звуться вовняні шнури або тасімки, які пришиваються в жидів до чотирьох кінців особливої молитовної сорочки («арбе канфес», – це ніби наша єпітрахиль). Цицели мають нагадувати жидові про заповіді Божі і про те, що теперечки жидів порозкидано по всіх чотирьох сторонах світа.

Пояснення А. Кримського до слова gały має свою, трохи гумористичну історію. Воно зустрічається в приказці про двох мазурів:

Сей йому і каже:

«Pocałuj psa w gały!»

А той йому каже:

«І ja to mysłalem!» (III, 128)

Як відомо, скрізь на Україні (і в Галичині так само) поляки вживають слова «gały» в розумінні «шулята», testiculi. А. Кримський був цілком певний, що галицька цензура не пустить з цієї причини згадану приказку в в друк. Тому він додав у нотатці таке пояснення :«Gały» – очища, баньки, диви словник польських емігрантів 1863: deux grands yeux (ст. 117)». В Галичині французьку примітку викинули, залишили тільки українське пояснення, і приказка була врятована.

Не менше комічну історію має аналогічна нотатка А. Кримського до слова «дермо» в приказці: «Бальная мать». В оригіналі у Руданського (рук. т. II, л. 152-152 об.) читаємо:

Здыбалысь кацапчукы

Иденъ и пытає:

«Что тамъ новаго у васъ?»

А той видвичае:

– Ничаво! лишь моя мать

Что-то захварала:

в роть ужь, бедная, три дня

И… не брала.

Замість слова, яке ми зазначили крапками, у Руданського в оригіналі написано вульгарну російську назву для membrum virile. Ясно було, що маючи в собі таке слівце, ця приказка неодмінно буде викинута з галицького видання. Щоб урятувати її, А. Кримський переробив другу строфу так:

– «Нічаво! ліш мая мать

Што-та захварала:

В рот уш бедная трі дня

І дерма не брала (III, 104).

І додав таку примітку: «Дермо» = погань, сміття, гній і т. і. ( а по-українськи «дермо» значить попросту «дранка», «поношена одіж»). Вираз: «ни дерма» значить у великорусів «нічогісінько».

Примітки

Подається за виданням: Кримський А., Левченко М. Знадоби для життєпису Степана Руданського. – К.: 1926 р., с. 195 – 201.