Єдність помислів, рішучість дій
Г.І.Ревенко, перший секретар Київського обкому Компартії України
Нещодавно мені довелося побувати на відкритих партійних зборах у колгоспі імені Калініна Іванківського району. Комуністи обговорювали завдання у зв’язку з аварією на Чорнобильській атомній електростанції. Запам’яталися мені ці збори передусім розумінням обстановки, готовністю комуністів і безпартійних взяти на себе ношу поважче, працювати по максимуму своїх можливостей.
Один за одним піднімались промовці на трибуну. Говорили по ділу – стисло, зацікавлено, емоційно. Тут же на зборах було вирішено, що господарство додатково до плану продасть державі 100 тонн морока, 50 тонн м’яса, 40 тисяч штук яєць, 20 тонн льоноволокна.
У зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС переглянули раніше взяті зобов’язання у бік їх збільшення сотні трудових колективів. Ця висока відмобілізованість людей на важку, довготривалу роботу переконує у тому, що труднощі, пов’язані з ліквідацією наслідків аварії, будуть подолані, а взяті соціалістичні зобов’язання – виконані.
Нікого сьогодні не залишив байдужим затверджений 27 з’їздом КПРС курс на прискорення соціально-економічного розвитку країни, шляхи і методи його реалізації. Вжиті заходи по прискореному розвитку всіх галузей народного господарства, поліпшенню якості всієї нашої роботи, психологічній перебудові кадрів позитивно позначилися і на економічній і соціальній обстановці в області. Колективи підприємств промисловості в цілому забезпечили виконання плану п’яти місяців. Близько 80 процентів приросту обсягів товарної продукції одержано за рахунок підвищення продуктивності праці. Справилися з 5-місячним планом продажу державі тваринницької продукції і працівники сільського господарства. Набрані багатьма колективами виробничі темпи перевищують минулорічні.
Наведені дані свідчать, що шкоду, завдану аварією, вдалося значною мірою обмежити. Однак не можна закривати очі на уже зримі і можливі наслідки аварії. Тимчасово вийшли з ужитку сільськогосподарські угіддя в Чорнобильському районі, на певний час перестали діяти окремі промислові підприємства, будівельні організації, після передислокації треба організаційио зміцнювати ряд трудових колективів. А значить у виробничій програмі області можна недорахуватись значної кількості різноманітної продукції. Який вихід з становища?
Вихід є. І його підказали самі трудові колективи неуражених районів – взяти на себе більшу ношу. Одними з перших виступили з таким починанням трудящі Білоцерківського району, зокрема дослідного господарства «Терезине», колгоспів імені Леніна, «Комуніст», імені Ілліча, міжколгоспних відгодівельних підприємств, птахофабрики і птахооб’єднання. За рахунок виявлених резервів і можливостей вони зобов’язалися додатково виробити 1.3 тисячі тонн зерна, що дорівнює річному плану реалізації зерна Чорнобильським районом, значну кількість молока, м’яса, яєць, фруктів і овочів.
Колективи промислових підприємств міста Білої Церкви дали слово понад встановлене завдання випустити різноманітних виробів на суму близько 20 мільйонів карбованців. Високі зустрічні плани по додатковому виробництву продукції взяли виробничі підрозділи Фастівського, Броварського, Тетіївського, Вишгородського, багатьох інших районів. Найтепліших слів подяки заслуговують ті колективи і окремі громадяни, які свої премії, одно- і кількаденні заробітки перерахували у фонд ліквідації наслідків аварії.
Те, що трапилось у Прип’яті, – це біда. Вона багато що висвітлила. І насамперед неоціненне духовне і моральне багатство нашого народу, його кращі риси – уміння згуртуватися, стати проти лиха однією монолітною стіною, єдиною родиною, здатність поділитися усім з тими, хто цього потребує. Ці благородні риси радянських людей, які не можуть не захоплювати і не дивувати, проявилися в усьому. І в тому палкому прагненні колективів, передовиків і новаторів виробництва зробити все для недопущення економічного спаду. І в тій героїчності і самовідданості дій усіх без винятку, хто брав і бере участь у ліквідації наслідків аварії. І в готовності до самопожертви в ім’я щастя і безпеки інших.
Цим благородним діям, що заслуговують найвищої похвали, дав високу оцінку у своєму виступі по радянському телебаченню Генеральний секретар ЦК КПРС М.С.Горбачов.
Час, що минув після аварії на Чорнобильській АЕС, увібрав у себе багато подій і вчинків, які свідчать про стійкість, у багатьох випадках героїзм учасників ліквідації її наслідків. Як завжди в складних ситуаціях, приклад самовідданості показували комуністи, своїм умінням, безстрашними вчинками вони надихали тих, хто був поруч.
Начальник зміни, член КПРС О.Ф.Акимов мужньо, до останнього, діяв при врятуванні людей під час аварії. Організовано вели роботи пожежники під керівництвом комуніста Л.П.Телятникова. Самовідданість і безстрашність виявили комуністи – начальник реакторного цеху № 2 В.В.Грищенко, старший оператор цього ж цеху М.В.Кострикін, старший інженер М.О.Коряка, а також безпартійні – старший інженер управління блока турбінного цеху № 2 В.О.Безпалов, старший інженер-механік реакторного цеху № 2 О.М.Ананенко, начальник зміни станції Б.О.Баранов. Ми глибоко вдячні радянським воїнам і офіцерам, які виявили високу дисциплінованість, сміливість і відвагу при ліквідації наслідків аварії. Цими днями кращим із них вручено почесні грамоти і вітальні листи обкому Компартії України і облвиконкому.
Таких прикладів немало. Безсумнівно, усіх, хто цього заслуговує, Батьківщина не обійде своєю увагою і відзнаками. І ось що характерно. Кращі з кращих учасників ліквідації наслідків аварії, які успішно склали екзамен на мужність і самовідданість, звернулись з проханням прийняти їх в партію. Ряди ленінської партії у ці дні поповнили заступник начальника реакторного цеху № 2 А.Б.Кедров, дозиметрист Б.Р.Сабильянов, майстер С.С.Панченко, інші товариші.
У складній ситуації, що склалася, оперативність, організованість і діловитість, уміння діяти творчо, нестандартно у вирішенні невідкладних завдань виявили партійні, радянські, профспілкові і комсомольські органи, керівні кадри області. Завдяки їх рішучим діям були чітко проведені евакуація, розміщення і трудовлаштування населення з Прип’яті і Чорнобиля. Налагоджено торговельне, побутове і культурне обслуговування. Оперативно перебудовано масово-політичну і виховну роботу серед трудящих області, особливо тих районів, що межують із зоною Чорнобильської АЕС. У центр поставлені питання підвищення відповідальності комуністів, усіх трудівників за доручені ділянки роботи, політичної пильності, згуртованості і формування здорового морально-психологічного клімату, зміцнення дисципліни, порядку й організованості [1].
Вироблена і здійснюється конкретна система ідеологічних заходів [2]. У районах, куди евакуйовано населення з небезпечної зони, працюють агітаційно-пропагандистські групи обкому, міськкомів і райкомів партії, працівники обласних ідеологічних організацій і установ. За кожними десятьма будинками в селах закріплено агітаторів з числа комуністів, комсомольців, керівників середньої ланки. Це відповідальне доручення виконують також понад 1500 депутатів. Партійні комітети, первинні партійні організації основний наголос роблять на індивідуально-роз’яснювальній роботі серед населення за місцем його праці і проживання. Багато важливих проблем вирішується на сільських сходах.
У цій напруженій обстановці практично цілодобово, без вихідних днів трудяться працівники Прип’ятського міськкому і Чорнобильського райкому партії. Вони оперативно приймають рішення, забезпечують їх реалізацію.
День у день йде напружена боротьба по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Сила атома, що вийшла з-під контролю, буде приборкана. Нормалізується життя і трудова діяльність тих, кому тимчасово довелося покинути рідні оселі. Найгірше позаду. Але попереду – ще значна робота. Одне з основних завдань тепер полягає у тому, щоб забезпечити в повному обсязі виконання областю виробничої програми першого року дванадцятої п’ятирічки, створити для людей необхідні умови для проживання, праці і відпочинку.
Спеціальний спільний випуск: Київська правда, 1986 р., 15.06, № 142 (18624) + Ленинское знамя, 1986 г., 15.06, № 138 (12632).
[1] Але щоб не їсти харчів місцевого виробництва – питання не стояло не тільки в центрі, але навіть і збоку. Тут вам не Білорусія!
[2] Я ж казав, що в Україні під “дезактивацією” завжди розуміли вивчення творів В.І.Леніна.