Роман Смаль-Стоцький, справоздання Андрію Ніковському, Берлін, 9 серпня 1920

Маю за честь доложити Вам, що остання кур’єрська пошта Посольства УНР в Німеччині відійшла до Вас 3 серпня на Варшаву через кур’єра Омельченка. Для слідуючих справ прохаю тепер Вашої ласкавої уваги:

1) П[ан] проф[есор] [Соломон] Франкфурт, Ваш делегат на Ризьку конференцію, попрохав від Вашого імени всяких інформацій. Його бажання виповнено й дано на згоду із німецькими політичними діячами перебалакати. Щоби він міг із першого джерела чути про становище Німеччини до України, взяв я його з собою на авдієнцію до Міністра закордонних справ [Walter’а] Simons’а. Про ню я пересилаю службову записку.

2) Звертаю Вашу увагу на слідуючу справу: пан Міністер фінансів [Християн] Барановський дав п[ану] б[увшому] Міністрові [Борису] Мартосові генеральну повновласть відносно справи [Григорія] Супруна. П[ан] [Борис] Мартос хоче тепер розпочати судовий процес проти [Григорія] Супруна, а [Григорій] Супрун зі своєї сторони лагодить новий скандал. Тому, що справа [Григорія] Супруна набрала трохи дивні форми й бувший урядовець фінансової Місії Ляндер побив вже фізіономію в[иконуючого] о[бов’язки] фінансового агента п[ана] [Івана] Мірного, я уважав своїм обов’язком написати слідуюче письмо відносно цієї справи:

«До пана Міністра фінансів УНР Христофора Барановського. Берлін. (Копія Фінансовій агентурі), дня 7 серпня 1920 р[оку] Посольство УНР в Німеччині має за честь доложити слідуюче: Посольство УНР в Німеччині повідомляє, що на днях має розпочатися судовий процес проти бувшого фінансового агента УНР Григорія Михайловича Супруна. Вже перед кількома днями дістало Посольство вістки, що п[ан] [Григорій] Супрун розпочинає із цієї причини нову широку акцію проти представників Уряду УНР в Німеччині, щоби таким способом ослабити своїх противників. Таким, чином мусить Посольство УНР в Німеччині числитися із черговим скандалом, в якім німецькі партії та всякі пресові напади відограють велику роль. Рахуючись із цим, Посольство УНР в Німеччині уважає своїм обов’язком заявити із виключно політичного становища та не входячи в суть справи, що Посольство УНР в Німеччині мусить відмовитися від відповідальности за всі політичні наслідки цих кроків для Уряду УНР в Німеччині й українській справі взагалі.

Причини слідуючі: 1) большевики стоять перед Варшавою й Львовом. Уряд наш без території й народу; 2) Уряд наш має на собі спадщину польсько-українського союзу. Таким чином, наше становище у Німеччині є катастрофальне, Посольство УНР і всі державні установи висять на волоску, бо 1) німецьке громадянство й Уряд відноситься задля польсько-українського союзу ворожо до України, 2) воно симпатизує явно із большевиками, 3) внаслідок того німецьке Міністерство закордонних справ уже усно й письменно повідомило Посольство УНР, що його Уряд не узнає.

Таким чином, німецький Уряд був би формально цілком у праві зажадати негайної ліквідації українських державних установ в Німеччині, й це зустріло би тільки признання німецьких політичних кол ба навіть допомогу українських комуністів. Із цієї причини Посольство УНР в Німеччині звертає увагу на цю дуже напружену ситуацію й заявляє, що під цю пору судові розправи (яких ширина й несподіванки не дадуться предвидіти) рішучо негативно й прямо шкідливо відіб’ються на українській справі в Німеччині.

Тому Посольство УНР має за честь порадити із політичних мотивів цю справу відсунути на такий час, де політично-мілітарна ситуація УНР могла би собі позволити на таке напруження свого престижу. На кожний спосіб мушу я зажадати, тому що ця справа має глибоко політичну закраску, порозуміння із п[аном] Послом УНР в Німеччині для всіх кроків, які робитимуться. в[иконуючий] о[бов’язки] Посла, радник [Роман Смаль-] Стоцький».

Тому, що п[ан] Посол [Микола] Порш хорий, прекладаю я Вам, Вельмишановний пане Міністр, цю справу до рішення прямим шляхом із п[аном] Міністром фінансів [Христофором] Барановським. Справа лежить тут в тім, що п[ан] Міністр [Христофор] Барановський цілком не має охоти виїдати ці справи, які хтось другий тут за кордоном заварив. Тому він полишив і передав їх п[ану] [Борису] Мартосові. Запал і витривалість п[ана] [Бориса] Мартоса й ревізійної комісії вистарати для [Григорія] Супруна належну кару я дуже шаную, але пора теперішня не для цього. Окрім того, сам процес буде тривати щонайменше рік, стоїтиме державі превеликі кошти й вимагатиме ще до того, щоби держава утримувала через весь той час около 12 урядовців спеціяльно для процесових цілей, не рахуючи вже, що й Посольство до цего включається. Та головне є, що [Григорій] Супрун дав матеріял до якогось карного процесу проти [Бориса] Мартоса. Так, отже, клубок чимраз більше замотується. Предвиджуючи сумні наслідки для нашого політичного становища, я прохаю Вас, пане Міністр, уживати Вашого впливу, щоби весь матеріял розглядався з огляду на наше теперішнє мілітарно-політичне становище перед українським судом.

3) Німецьке Міністерство закордонних справ відмовилося вербальною нотою від легалізації підписа Міністра [Христофора] Барановського. Секретареві [Володимиру] Ходькові заявлено у Міністерстві закордонних справ через п[ана] д[окто]ра Вішофа в порозумінню з референтом України п[аном] [Wipert’ом von] Blücher’ом: «що Уряд Німеччини не визнає теперішнього Уряду УНР, то тим самим не може визнати й міністерських повновластей Х[ристофора] А[нтоновича] Барановського й тому не може завірити цього документу. Зрештою Посольство УНР в Німеччині як таке є з боку уряду Німеччини визнаним і підписи дипльоматичних членів Посольства на всякого роду приватного характеру документах будуть, як і досі, завірятись Міністерством закордонних справ без всяких перешкод». З огляду на нашу теперішню політичну ситуацію, я цю справу не можу тепер зробити предметом балачок і мушу зайняти лавіруюче становище.

4) Міністр закордонних справ [Walter] Simons виїхав до Швайцарії не на відпустку, як це офіціяльно подається, а на побачення із італійським представником із конференції в Спа графом [Carlo’м] Sforza. Тому, що між Німеччиною й Італією наладжується вузький контакт, я попрохаю посередництва декількох добре знайомих політиків та друзів [Walter’а] Simons’а, щоби спробувати осягнути між Німеччиною й Італією якесь порозуміння відносно України. Найменше варто бо зацікавити італійський тонаж у транспортуванню німецького товару до чорноморських пристанів.

5) У Берліні явилися якісь представники [Михайла] Омельяновича-Павленка. На днях постараюся їх побачити й їх місію розвідати.

Прохаю о надіслання інструкцій відносно порушених справ.

в[иконуючий] о[бов’язки] Посла,

радник [Роман Смаль-] Стоцький

***

Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО України Ф. 3619. – Оп. 3. – Спр. 32. – Арк. 66-69.

Опубліковано

Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 728-731.