Справоздання губерніяльного комісара від 25 жовтня 1919
місто Вінниця
Доклад про загальне становище на Київщині
Сквирський повіт. Комісаріат міститься в селі Баламутівці предмісті м[іста] Ружина. Крім комісара є два помічники, котрі весь час проводять в роз’їздах по повіту. Люди енергійні, швидко орієнтуються в справах. Склад комісаріату ще не повний, але відповідний, як по якості, так і по кількості при сучасних умовах його роботи. Повіт майже увесь знаходиться в полосі фронту і постійного зв’язку з волостями комісар не має. Зв’язок підтримується лише через розвідку та явку волосних комісарів. Ворожих частин в повіті нема, але роз’їзди наскокують і до м[іста] Сквири, де влади фактично ніякої нема. Комісар мусив виїхати з м[іста] Сквири по наказу військової влади, аби не бути на переді нашого фронту.
Міліція не доведена до повної організації. Вся міліція на державному утриманню, набрана з мобілізованих і велика увага звертається на бойові і резервові сотні, позаяк приходиться часто мати сутички з ворожими частинами. В міліції панує добра дисципліна. Зусиллями повітового комісара волості були приготовились до мобілізації за 10 років. Призначений військовий начальник не прибув і мобілізація провадилась військовими, а власне: VI дивізією, ІХ бригадою І Галицького корпусу, ІІ і VI Галицькими бригадами. Мобілізація дала прикрі наслідки, бо переводилась безсистемно і без зв’язку з повітовим комісаром, не дивлячись на вжиті в цьому напрямі заходи комісара. Тепер приходиться з’ясовувать, в яких селах і за які роки мобілізація переведена, позаяк села мобілізовано випадково, що вело до переховування. Збираються всі відомості для виправлення хиб мобілізації. Кошти та харчові справи комісара винайде з одібраних від большовиків і тому приступить до мобілізації негайно. При евакуації скарбниця залишилась м[істі] Сквирі, а гроші комісаром вивезено українськими знаками та керенками біля 2 000 000 і совітськими біля 5 000 000. В повіті існує пошесть тифу.
Повітове земство приступило до праці частково: шкільний та медичний відділи. Є один член управи, останні роз’їхались. Заходи за для налагодження повної праці комісаром вживаються. Земству позичково даються кошти на утримання служачих та на ремонт шкіл і лікарень. Брак ліків і підручників. Земельна управа за браком людей і не маючи зв’язку з центром ще не налагодилась. По охороні лісів вживає заходів міліція, якій приходиться приміняти репресивні міри. Поля не засіваються, позаяк не з’ясоване військове і політичне становище. Хліба в повіті, а власне пшениці, велика кількість. В містах розташування війська помічається хижацьке знищення хліба, а власне вівса.
Цукроварні ремонтуються і можливо скоро будуть готові. Цукру значні запаси (365 000 пуд[ів]) і спирту 3 000 відер. Суду немає. З’їзд мирових суддів залишився в Сквирі. Судді на місцях також до праці не приступили. Така безсудність примусила комісара улаштувать надзвичайний суд і крім того приминять адміністративні кари, позаяк бандитизм страшенно збільшувавсь. Карно-розшукний відділ зорганізован і на чолі його стоїть певна людина. В повіті існує обов’язкова підводна повинність. Залишене большовиками в великій кількості майно збирається міліцією і передається війську. Взагалі комісар розвиває партизанську діяльність аби звільнити повіт від різної наволочі, зібрать зброю, а потім провести загальну мобілізацію.
Липовецький повіт. 1) Адміністративний апарат зорганізован на часті території повіту, яка не занята ворогом.
2) Міліція зорганізована: мусить бути триста сорок сім міліціонерів, до якого числа не достає сто вісімнадцять, рушниць мається сто сімдесят три, не достає сто сімдесят чотири.
3) До самоохорони і міліції населення ставиться байдуже, бо не чекає від них забезпечення того спокою, якого бажає.
4) В повіті багацько випадків грабіжництва і окремих випадків убивства невинних людей, що провадиться головним чином проходячими військами. Були випадки обеззброєння і ограбування міліціонерів. Повітова міліція не має змоги боротися з злочинним елементом, бо військовими частинами вона обеззброюється.
5) Мобілізація за три роки 1896 – 1898 скінчена. Наслідки її слідуючі: козаків дві тисячі триста п’ятнадцять, писарів дев’ятнадцять, медичних фельшарів чотири, ветеринарних фельшарів чотири, санітарів дев’ять, старшин п’ятдесят чотири, урядовців чотири. З них відправлено в розпорядження отамана військ Київської групи козаків одна тисяча сорок, писарів дев’ятнадцять, медичних фельшарів чотири, ветеринарних чотири, санітарів дев’ять, старшин п’ятдесят чотири, урядовців чотири. На комісію хворих козаків сімсот п’ятдесят п’ять. Залишено на збірним пункті для Житомирського відділу козаків сто двадцять. По мобілізації з 20 по 27 вересня з’явилось: козаків сімсот п’ятнадцять, писарів шість, фельшарів медичних десять, ветеринарних два, санітарів чотири, старшин сім, урядовців десять, топографів-чертежників один, зброєвий майстер один. З них відправлено в кінний запасний гарматний полк козаків тридцять один, в Жмеринку для обслуговуванням бронепотягів шість, залишено на зборнім пункті для першого запасного кінного полку козаків тридцять вісім. Всі останні – в Київську групу військ. Мобілізація народившихся з 1898 по 1888 рік включно оголошена з 3 по 5 жовтня. Про наслідки своєчасно буде повідомлено. Новобранців 1920 р[оку] лічиться прийнятими сто дев’ять чоловік. Повітова управа по військовій повинності сформована.
6) Антидержавної агітації не помічається.
7) Міжнаціональні відносини нормальні.
8) При інформаційному відділі засновано часопись «Народне Життя», крім того улаштовано агітаційний гурток з мобілізованих учителів.
9) Санітарне становище в повіті дуже скрутне: існують пошесті тифу.
10) В бувших поміщицьких маєтках така розруха, що порядкування ними майже неможливі: приходячими військовими частинами розграбовується все майно. Провадиться реалізація урожаю, а саме обмолот. На цю справу відпущено 1 500 000, яких замало і обмолот провадиться в борг. Селяни бояться сіять на панських землях своє насіння і вимагають дати із державних запасів. Зле відбивається на справі не налагоджений порядок розплати комісією постачання. Військові частини не з чим не рахуються і реквізують хліб в снопах. Бували випадки що козаки та старшини міняли реквізований хліб на качок та курей. На ссипних пунктах в повіті 17 000 пуд[ів] пшениці. Багато ще хліба мається взятого на учьот, як обмолоченого, так і не обмолоченого. За браком смазочних матеріялів млини не можуть задовольняти потреб в обмолі. В повіті зовсім не мається гасу, нефті, мила, мануфактури, ременю, сірників і взагалі жадних фабрикантів. На цукроварнях повіту зараз лежить мільйон пуд[ів] цукру. В повіті знаходиться на декілька мільйонів колючого та звичайного дроту. Комісією по ліквідації військового майна нічого конкретного в справі використування цього дроту не зроблено.
12) Вжиті заходи до організації попечительства по справах допомоги сім’ям призваних. Що торкається праці народної управи, то позаяк не одержані податки з панських земель за торішній та цей роки, приходиться зменшувати хворим пайок в лікарнях, де перебуває багацько і військових. Дан дозвіл народній управі зробити заготовку з запасів державного хліба та цукру. В повіті є паперова фабрика, яка має сир’є, але не має грошей. Видано 15 000 карб[ованців] авансу для розплати з робітниками і через деякий час буде вироблено паперу 500 пудів, по ціні не вище 250 карб[ованців] за пуд, і таким чином інформаційний відділ губернії буде забезпечений папером. По м[істу] Липовцю білизна зібрана і надіслана до штабу групи війська, а в повіті збір провадиться. Позаяк фронт наблизивсь, начальнику станції дан наряд на вагони, а повітовому комісару наказ про негайну евакуацію з заводів, які лежать близь фронту, цукру.
Таращанський повіт. Повітова влада міститься в м[істі] Тетіїві. Повіт знаходиться в дуже скрутному становищі: на повіті немає ніякої військової сили, але денікінські розвідки доходять аж до центра повіту – до м[іста] Ставище, не задержуючись ні тут, ні в Таращі. В повіті багато банд, які грабують державне добро і населення. Організується міліція і військова частина для охорони повіту від банд. Мобілізація проходить слабо. В повіті було багацько спирту, але розграбовано, решту вирішено продать кооперативам, бо врятувати неможливо, а вивезти теж.
Бердичівський повіт. 1) Комісаріат в повному складі. В повіті шістнадцять волостей, котрі обібрали волосних комісарів, які уже затверджені. Кожне село також має комісара. Останнім приходиться працювать при надзвичайно тяжких умовинах, позаяк на обов’язку сільського комісара лежить: переведення в своїм селі мобілізації, учьот хліба, постачання підвод, боротьба з злодіями. І працювати майже неможливо, бо з одного боку населення втеряло всяку громадську дисципліну, а за другого страшенно гостре поводження військової влади та брак грошей.
2) Повітова міліція сформована. Повіт розбито на ІХ участків. В кожному участку мається начальник і його помічник, два начальники волосної міліції, кінні та піші міліціонери. При повітовій міліції сформована кінна сотня, керують котрою сотник, двоє півсотенних, бунчужний та чотири чотових. Мається дев’яносто п’ять козаків, чотирнадцять коней та сім сідел. Сотня розміщена казарменим порядком. Бракує ліжок, одяг та чобіт. Повна відсутність грошей, позаяк ще не відпущені кредити. Одне підтримання це те, що повітова земельна управа допомогла відпуском по твердій ціні хліба. Начальники районів – усі старшини. Далі склад такий: сімнадцять помічників, два старших міліціонера, сто тридцять вісім молодших, дев’ять діловодів, дев’ять регістраторів і одинадцять писарів. Міська міліція існує в такому складі, який зазначався в попередньому докладі. Карно-розшукний відділ сформован. Мається три райони, в кожному по начальнику та три агенти. Праця продуктивна: за термін, в який зарегістровано тринадцять крадіжок розкрито вісім.
5) По мобілізації з 6 вересня по 6 жовтня з’явилось чотири тисячі двісті шістдесят вісім. З них звільнено по хворости триста вісім, дана відстрочка по хворості двісті сім, призначено на іспит вісімдесят, не з’явилось на комісію двісті і відправлено в частини три тисячі чотириста сімдесят три. Мобілізація відстрочена до 18 жовтня, а зараз провадиться регістрація тих осіб, котрі належать до мобілізації. Крім того мобілізація провадиться військовими частинами по волостях і про наслідки певних відомостей нема. Взагалі деякі волості ідуть до мобілізації охоче, багацько зі своєї зброєю, але є і такі, що ставляться пасивно: чекають поки їх притягнуть. Всю справу гальмує кепське поводження з населенням і його майном військової влади і відсутність у населення упевненості в тім, що всіх мобілізованих одягнуть та нагодують.
6) В прифронтовій полосі провадиться денікінська агітація, але проти неї вживаються заходи політичним та інструкторсько-інформаційним відділами.
8) Існують інструкторсько-інформаційний відділи повітовий та волосний. Літератури брак. Місцевими силами друкується «Селянська думка», якої розповсюджено по повіту за весь час біля 30 000 примірників та 7 160 наказів, 16 000 відозв, 5 380 оголошень, 9 500 брошур.
10) Земельні управи, як повітова так і волосні сформовані. При них продовольчі відділи, які провадять справу постачання. Цю справу страшенно псує військова влада, яка не рахується з продовольчими органами і забирає майже все, що попадеться під руку і взагалі поводиться як з цивільною владою так і з місцевим населенням, як ворожа армія, що страшенно обурює населення і геть гальмує всеньке життя. Треба зауважити слабу працю продовольчого відділу народної управи. До сього часу повітовий комісар задовольняв всі вимоги військової влади, а в останні часи ця справа налагоджується. Міська управа відновлена, але абсолютний брак грошей і без державної допомоги на ноги не встане.
Що до чотирнадцятого пункту (які є перешкоди для нормальної і успішної роботи на місцях) мушу зазначить: аби запобігти непорозумінь і більш менш урегулювать взаємовідносини, необхідно:
1) рішуче і точно розмежить функції цивільної та військової влади;
2) заборонити військовим втручатися в адміністраційні і взагалі цивільні справи;
3) установить певний план харчування військ через головні інтендатури;
4) урегулювать оплату продовольчими органами чекових вимог, бо справа з обмолотом хліба стане за браком грошей;
5) надати право повітовим комісарам формувати повні кінні сотні, для чого необхідно перевести частину асигнувань на формування «Коша охорони республіканського ладу» в розпорядження губерніяльних комісарів;
6) реорганізовать політичні відділи і поставить їх в більшу залежність від комісарів;
7) для піддержання та розвитку вже існуючих повітових часописів просить Міністерство преси передать асигнування на повітових комісарів преси інструкторсько-інформаційних відділів при комісаріатах;
8) вжити всіх заходів, аби військові частини не грабували населення, не нищили державного майна і щоби вища військова влада звернула на це увагу.
В сучасний мент маю зв’язок з чотирма повітами, котрі находяться в стані евакуації, а саме Бердичівськім (Стара Прилука), Липовецьким (село Сабарівка), Таращанським (Погребище) і Сквирським (Ружин), з рештою повітів ніякого зв’язку не маю. Уманський повітовий комісар в перших числах вересня прибув до Вінниці, евакуіровав скарбницю, після того як становище поліпшало, виїхав назад на Умань і до цього часу не подає про його діяльність ніяких відомостей. Щоб його розшукать і взагалі узнать про становище Уманського повіту посилав урядовця для доручень Талана, але ж доїхати до Умані і зібрать відомості неможливо було з огляду на останні військові події. Бердичівський і Липовецький повіти евакуіровались 16 – 17 жовтня, вивезли скарбниці і все інше державне майно, про що Вам донесено телеграмою від 21 жовтня під № 524.
Губерніяльний комісаріат 16 жовтня евакуіровався з м[іста] Бердичіва до м[іста] Вінниці, де і розташувався в будинку окружного суду, по вул[иці] Петра Великого, про що теж донесено телеграмою 18 жовтня. Дякуючи тому, що як губерніяльний так і повітові комісари весь час майже перебувають в стані евакуації, що нема ні телеграфного, ні телефонного зв’язку, то об’їхать підлеглі повіти і волості, установить зв’язок і скрізь широко поінформіровать населення зовсім неможливо, позаяк не має можливості навіть організувати адміністраційний апарат і взагалі підібрати кадр співробітників. Повний доклад про діяльність як губерніяльного так і повітових інструкторсько-інформаційних відділів буде надісланий особливо.
Губерніяльна управа по військовій повинності не організована, але ж всі розпорядження по цьому відділу виконані і переведені в життя на місцях мною через моє управління. Губерніяльний політичний відділ функціонує, дає мені відомості про його діяльність і взагалі налагодив працю, відповідні доклади надсилає через Політичний департамент. Начальник губерніяльного політичного відділу прохає асигнувати йому необхідні кошти, позаяк у нього зовсім нема грошей. Про діяльність губерніяльної земельної управи не маю ніяких відомостей, голову цієї управи добродія Петренка бачив і розмовляв з ним один раз тільки в перших числах вересня, після того ніяких відомостей не маю. На місцях справа по збору врожаю на користь держави, про засів хліба на 1920 рік і взагалі по земельному питанню постановлена зовсім кепсько: нема ніяких інформацій і не видно ніяких наслідків діяльності агентів влади Міністерства земельних справ. Збір білизни, чобіт і теплої одежі був улаштован по Бердичівському і Липовецькому повітах, наслідки, по заяві комісарів, дав гарні, все зібране майно передано по належності військовим частинам; повних докладів по цьому питанню ще не одержано.
Загальний доклад про організацію міліції в губернії має бути негайно складений інспектором міліції, котрий призначен Міністерством внутрішніх справ, недавно прибув і знайомиться з справами та з становищем міліції. В’язниці скрізь по повітах перебувають без грошей майже весь 1919 рік. Губреніяльного тюремного інспектора немає, телеграмою два рази просив пана Міністра юстиції призначити на цю посаду відповідну особу, але ж відповіді не одержав.
Про все вищезазначене докладаю на Ваш, пане Міністре, добропогляд і прошу зробити відповідне розпорядження, що торкається Міністерств земельних справ, юстиції, а також про асигновку грошей для губерніяльного політичного відділу.
Губерніяльний комісар Статників
Оригінал Міністру внутрішніх справ, машинопис
ЦДАВО України Ф. 1092. – Оп. 2. – Спр. 71. – Арк. 260-263.