Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Жан Гарран де Кулон (1795)

Луняк Є.

Фрагмент з праці Жана-Філіппа Гаррана де Кулона [501] «Політичні розвідки про давній і сучасний стан Польщі» (1795), де автор висловлює сподівання про відродження українського козацтва та звільнення України від російського панування

Р. 153. – Але природа набагато могутніша, завдяки відтворенню та

Р. 154. – свободі, ніж тиранія та завойовники, котрі несуть тільки рабство й смерть. Купка готів, загнаних до гір Астурії, утворила військо, яке вигнало маврів з усіх провінцій Іспанії. Дух незалежності таємно блукає між розрізненими ордами козаків, і навіть поміж нещасних залишків козаків України. Мабуть не далекою є та мить, коли, об’єднавшись з татарами Криму чи Кубані, під проводом нового Пугачова, вони змінять обличчя Росії, і ця країна [йдеться про Україну – Є. Л.], поневолена в різні часи своєї історії, не зазнаватиме більше найменшого безчестя, перебуваючи безперервно у кайданах, створених руками, призначеними долею до голки та веретена [502].

Garran de Coulon Jean-Philippe. Recherches politiques sur ancien et moderne de la Pologne, appliquées à sa dernière révolution. – P.: De l’Imprimerie de J. J. Smits et C., l’an III de la Républiques (1795). – 400 p.


Примітки

501. Жан-Філіпп Гарран де Кулон (1748-1816), французький політик, в 1789 р. був обраний до Генеральних штатів від Третього стану. Відзначився як палкий проповідник революційних ідей, ставши одним з організаторів повстання 14 липня, яке увінчалося падінням Бастилії. Брав участь в усуненні з посади Жака де Флесселя, останнього прево (міського голови) Парижа, в ході якого того було вбито. Гарран де Кулон був членом Паризької Комуни та Законодавчих зборів, згодом депутатом Конвенту. В роки Великого терору він слушно відійшов у тінь, згодом член ради п’ятисот. Підтримав прихід до влади Наполеона в 1799 р., що дозволило йому потім увійти до сенату, стати графом імперії та членом Почесного легіону.

502. Натяк на Катерину ІІ, яка, будучи жінкою, мала б займатися краще господарством, ніж великою політикою.

Подається за виданням: Луняк Є. Козацька Україна ХVІ-ХVІІІ ст. очима французьких сучасників. – Ніжин: 2013 р., с. 467 – 468.