Андрій Ніковський, нота Міністру закордонних справ Польщі, Тарнів, 20 жовтня 1920
Ваша Ексцеленція.
Делегація Уряду Польської Речі Посполитої підписала дня 12-го жовтня 1920 р[оку] прелімінари мирового договору Польської Речі Посполитої з Російською Соціялістичною Федеративною Совітською Республікою і так званою Українською Соціялістичною Радянською Республікою. Через заключення цього державного договору Уряд Польської Речі Посполитої посередньо визнав так звану Українську Соціялістичну Радянську Республіку і нав’язав правні взаємовідносини з самозваним харківським Урядом п[ана] [Християна] Раковського і тов[аришів]. Уряд Української Народної Республіки рахує своїм обов’язком звернути увагу союзного Уряду Польської Речі Посполитої на порушення прав і інтересів Української Народної Республіки, яке випливає з зазначеного акта та яке, без сумніву, не може бути бажаним для польського Уряду.
Уряд так званої Української Соціялістичної Радянської Республіки являється нічим иншим, як установленою центральним російським Урядом окупаційною владою, отже, чужим чинником, який не має ніякого права називати себе суверенним Урядом України. Харківський Уряд не спирається на волю українського народу і не є вислідом дійсного становища країни. Він являється лиш наслідком раз у раз міняючоїся військової переваги по містах та залізницях. Доказом того, що харківський Уряд являється лиш окупантом, єсть безвпинна збройна боротьба проти його українського народу на всій українській території під гаслом Української Народної Республіки.
Через заключення прелімінарів мирового договору і перемир’я з Урядом п[ана] [Християна] Раковського Уряд Польської Речі Посполитої зайняв становище, яке не погоджується зі зобов’язаннями польського Уряду, прийнятими ним в Політичній Конвенції, заключеній з Урядом Української Народної Республіки дня 21-го квітня 1920 року тому, що в першій статті зазначеної Конвенції Уряд Польської Речі Посполитої визнає Уряд Української Народної Республіки законним Урядом України, а в ІV-ій статті зазначеного договору зобов’язується не заключати ніяких договорів, направлених проти державних інтересів Української Народної Республіки. Визнання ж на певній державній території одного Уряду законним та суверенним рівночасно виключає переговори з якою-небудь иншою організацією, що присвоює собі право до тієї ж території.
Крім цього, в різкій суперечности з зазначеною Політичною Конвенцією з 21-го квітня 1920 року, а також з Польсько-Українською Військовою Конвенцією з 24-го квітня 1920 року стоїть ІІ-га стаття договору о мирових прелімінарах в Ризі з дня 12-го жовтня 1920 року в тексті, який подала Польська телеграфна агенція, а який текст задля відсутности офіційної нотифікації зі сторони польського Уряду мусить поки що вважатися за міродайний. Постанови зазначеної ІІ-ої статті заключають в собі виразне зобов’язання Уряду Польської Речі Посполитої не підтримувати військове ділання проти «другої сторони», отже, позбавляє польський Уряд можливости виконувати політичні та військові зобов’язання, прийняті ним перед Українською Народною Республікою.
Щоби не допустити до хибного толкування становища польського Уряду в цій справі, – адже ж це хибне толкування могло б без сумніву бути використане ворожими Українській Народній Республіці чинниками, – Уряд Української Народної Республіки дозволяє собі висловити побажання, щоби Уряд Польської Речі Посполитої перед розпочаттям переговорів в справі тривкого миру з Росією зложив заяву, яка вповні відповідала б постановам Політичної Конвенції від 21-го квітня 1920 року та Конвенції Військової від 24-го квітня 1920 року. Ця заява причиниться безперечно до закріплення приязних відносин між нашими союзними народами.
Прийміть, Ексцеленціє, вислови моєї глибокої до Вас пошани.
Міністр закордонних справ
Української Народної Республіки
[Андрій Ніковський]
***
Друкується за примірником Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / ЦДАВО України Ф. 3696. – Оп. 2. – Спр. 324. – Арк. 69-70.
Примірник Міністерства закордонних справ УНР, машинопис / ЦДАВО України Ф. 3696. – Оп. 2. – Спр. 585. – Арк. 106, 108.
Опубліковано
Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 200-202.