Склад прихожан села Попельнастого в 1890 р.
Жахалова Н. В.
Відомості про склад прихожан Іоаннобогословської церкви села Попельнастого за сповідальним розписом 1890 року.
Итого со священно- и церковнослужителями: м.п. – 3259, ж.п. – 3240.
ДАКО, ф.774, оп. 1, спр. 1, арк. 213-333 зв. Витяг.
Примітка: Залучений сповідальний розпис, без його заглавного та підсумкового аркушів, зберігається наприкінці архівної справи з метричними записами Іоаннобогословської церкви села Попельнастого 1890 та 1891 років. Документ не має прямих ознак дати його укладання, яка приведена з посиланням на відповідні відомості, встановлені працівниками Державного архіву Кіровоградської області при підготовці до видання анотованого реєстру описів фондів періоду до 1917 року (Кіровоград, 2005 рік).
У документі відсутні відомості про священно- і церковнослужителів, що, зазвичай, містилися на початку сповідального розпису (за чисельністю це 5 осіб чоловічої і 3 жіночої статей), які, очевидно, були віднесені працівниками Олександрійського районного відділу ЗАГС (саме звідти у 1947 році справа надійшла на зберігання до обласного архіву) до таких, що не заслуговують на увагу і подальше використання. Щодо решти прихожан – маємо досить цілісні відомості про жителів приходу.
В той же час, варто звернути увагу на те, що діти до 5 років включені до сповідального розпису лише у складі приватних сіл. Стосовно села Попельнастого така інформація відсутня, що у багатьох випадках пояснює наявність тут значної кількості бездітних сімейних пар у найбільш дітородному віці. Вказані обставини накладають свій відбиток також на беззастережне поширення даних про кількість прихожан цього села, включених до сповідального розпису (5614 душ), на їх загальну чисельність, яка потребує коригування у сторону збільшення мінімум на 5-7 відсотків. За браком інформації на початок 90-х років, зазначимо, що за офіційними даними Всеросійського перепису населення 1897 року, наприкінці століття у селі Попельнастому проживало 6035 жителів, 5890 із яких належали до православного віросповідання.
Крім даних про загальну кількість записів, внесених до сповідального розпису (окремо по особах чоловічої /3259/ і жіночої /3240/ статей), останній містить також відомості про розрахункову кількість дворів у приході (всього 814 і ¾), що визначалися за прийнятою у церковній статистиці квотою (4 особи чоловічої статі у розрахунку на двір, тобто 3259 : 4 = 814 ¾). Зрозуміло, що до реальної кількості дворів, які за фактом проживання та ведення господарства могли складатися як з одинаків, так і кількох багатодітних сімей, приведена цифра має чисто умовне значення. Враховуючи вищезазначене, до витягу включено прізвища, ім’я, по батькові та відомості про вік всіх прихожан (незалежно від статі), які можуть бути віднесені до числа господарів таких дворів (у підсумку таких вийшло 1039, у тому числі в селі Попельнастому з урахуванням тимчасово проживаючих – 910). Останнє дозволяє відтворити більш-менш повне уявлення як про типологію наявних прізвищ, так і про склад багаторівневих родин. При цьому, у дужках наведена також інформація про кількість членів сімей, які проживали в одному дворі (крім дітей, враховані одинокі матері, брати чи сестри одного з подружжя, які зазначені без дітей на їх утриманні, що є однією із головних ознак окремої сім’ї).
Певного пояснення потребує також виділення у сповідальному розписі вихідців із Київської та Полтавської губерній, які, вочевидь, стосуються однієї й тієї ж сукупності людей, пов’язаних певними родинними стосунками. Зокрема, за згадками у тогочасних документах земельного обліку, прихожани з досить характерними для обох переліків прізвищами Яровий, Нор, Бабич, Пальчик, Манець, що зустрічаються також у сільці Дерезоватому, були козаками [1], тобто, вихідцями з Полтавщини, серед жителів якої цей статус зберігався практично впродовж всього дореволюційного періоду. Територіально ці представники однієї з останніх переселенських хвиль 80-х років ХІХ ст. належали до індивідуальних та колективних землевласників сусідньої Троїцької волості. Зокрема, останній за витягом зі сповідального розпису Василь Нор у 1893 році згадується як уповноважений від поселян сільця Олено-Олександрівки (там же, 1893, с. 86), яке за Довідником Катеринославської єпархії 1913 року значилося у приході Попельнастівської церкви на віддалі 7 верст, але вже під назвою Ново-Олександрівки. Щодо Олександрівки (Докторової), яка знаходилася у протилежній стороні Попельнастівської волості, як і сусіднє сільце Аннівка, вона у цей час перебувала у складі приходу Краснокам’янської Різдвянобогородицької церкви.
1. Постановления Верхнеднепровского ІІІ-го очередного уездного земского собрания. 9-14 октября 1893 года. – Верхнеднепровск, 1894, с. 218-219.
Подається за виданням: Метрична книга двох приходів:слобід Буянської і Попельнастої 1770-1782 років. – К.: Академперіодика, 2011 р., с. 98 – 112.