Фрагмент карти 1831 р.

Жахалова Н. В.

Село Попельнасте та навколишні поселення на фрагменті карти з Межового атласу Верхньодніпровського повіту 1831 року.

Примітка: не дивлячись на дату укладання межового атласу, що зберігається у 6-ти частинах у Російському державному архіві давніх актів (РГАДА, ф. 1356, оп. 1, д. 53-58), на його сторінках відображені межі землеволодінь та поселення, як вони були зафіксовані на час генерального межування та оформлення відповідних планів і межових книг. З більшістю із них, що стосувалися території краю, ще в довоєнний період можна було ознайомитися в Державному архіві Дніпропетровської області. В даний час, щодо останніх, маємо лише розпорошені згадки в описах втрачених справ:

ДАДО, ф. Р-1684, оп. 2, спр. 804. Витяг.

Очевидно, що після передачі села Попельнастого у військове відомство, у 1824 році були перемежовані також і суміжні з ним приватні володіння. Щодо сіл, відображених на карті при Шевській балці (Лозоватка, Курганівка, Миколаївка), згадки про межові книги яких відсутні, не виключено, що їх землі на цей час були розмежовані чисто формально і відображені лише як внутрішні частини єдиного землеволодіння Леонтовичів при селі Хорошевому. [9] В той же час, за матеріалами ревізій населення 1819 і 1835 років, сільце Миколаївка рахувалося за одним із братів Леонтовичів – Миколою, Лозоватка – за Наркізом (звідси Наркизівка), Курганівка – за Олександром Костянтиновичем Леонтовичем (ДАДО, ф. Р-1684, оп. 2, спр. 109, пп. 641, 1276, 1277, 1286). Величезний маєток (7147 дес.), який на рубежі 90-х років ХVIII ст. дістався останнім від генерал-майорші Язикової, очевидно, поступово починає розпродуватися, оскільки між їхніми володіннями вже фігурують поселення нових власників (Калачевських і Мартиновичевих).

Показово, що навіть церковна земля /120 дес./, виділена у 1796 році Леонтовичами для служителів новозакладеної КостянтиноЄленівської церкви села Хорошеве (освячена 4 липня 1798 року), згідно з даними карти, також потрапила у межі володінь вже інших власників, сільце яких (Бог-мі-даде), не виключено, саме звідси отримало свою досить незвичну назву.

На мал.: фрагмент межового плану 1796 року на церковну землю при балці Оріховатій, виділеній для майбутнього причту церкви села Хорошеве володіння /на той час/ підпоручика Якова, флоту капітан-лейтенанта Костянтина, лейтенанта Степана і гардемарина Миколи Степанових дітей Леонтовичевих за справою 1796-1798 років про влаштування церкви (ДАОО, ф. 37, оп. 1, спр. 486).

9. Зокрема, за відомостями з межової книги сусіднього села Красно-Кам’янки, володіння військових поселян, примірник якої після останнього перемежування у 1822 році зберігся у фонді Херсонської губернської креслярні, село Хорошеве згадується як таке, що перебувало у спільній власності підпоручика Якова, лейтенанта Івана, поручиків Миколи і Миколи /за іншими документами – Наркіза/, флоту капітана 2-го рангу Степана Степанових дітей та мічмана Олександра Костянтинова сина Леонтовичевих (ДАХО, ф. 14, оп. 4, спр. 172, арк. 21-22).

Подається за виданням: Метрична книга двох приходів:слобід Буянської і Попельнастої 1770-1782 років. – К.: Академперіодика, 2011 р., с. 81 – 82.