Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Арнольд Марголін, лист Андрію Ніковському, Лондон, 27 жовтня 1920

Потверджую відбір письма в справі шифра й ключа до нього. На жаль, у нас немає кружка до шифра, якого не передав мені п[ан] [Микола] Стаховський, і я прохаю переслати мені його якнайскоріше. Рівно ж потверджую відбір письма від 9 жовтня, з якого уложено і подано ноту до Міністерства закордонних справ, якої копія долучається. Так само використали ми прислані для Ліги Націй документи і предложили додатково до внесеного вже Меморандума, а три дальші акти – як копія листа.

Долучаю також вирізки з деяких англійських часописів, подаючі на підставі наших повідомлень вістки про положення на Україні і наші військові успіхи. Взагалі, коли б не справді критичне наше матеріяльне становище – можна би зробити в тутешній пресі продовження сього прихильного настрою, який був в відомих статтях «Sunday Times». Жаль тільки, що наша українська преса се переплутала і, приміром, «Воля» пише, що се офіціозний «Times» подав таку статтю. По-перше, «Times» не є офіціозним, а навпаки, опозиційним до теперішнього Уряду, а по-друге – взагалі переплутано тижневик «Sunday Times» з відомим дневником «Times». Правда, й «Sunday Times» є впливовим, і про його симпатії до нас я мав спеціяльну розмову в Відні з паном Міністром із паном Директором [Михайлом] Шкільником, але відповіди, на котру я чекав в зв’язку з цією розмовою, до цього часу не маємо. Далі, повідомлення про те, ніби [Herbert] Asquith в своїй промові про Ірландію також сказав багацько прихильного для України, на жаль, також не відповідає дійсности. Знов тут щось переплутано, бо [Herbert] Asquith взагалі про Україну – поки що – нічого привселюдно не говорив.

Тепер перехожу до головного питання. Та орієнтація, про котру я мав за честь робити доклад на останній конференції у Відні, має тут серйозні коріння. Ще декілька тижнів тому проводирі англійської політики одержали через їхнього й мого знайомого мій таємний меморандум на цю тему – й я маю тепер відомости, що думки, висловлені в ньому, цілком поділяються згаданими політиками. На жаль, не мав і не маю оказії переслати Вам копію цього меморандума; при нагоді перешлю через вірну людину.

Тільки що д[окто]р [Ярослав] Олесницький повернувся з польського Посольства, де мав одногодинну конференцію з п[аном] [Jan’ом] Ciechanowski’м, chargé d’affaires Польщі в Англії, й виніс з неї найкориснійше вражіння. Оба вирішили, взагалі, інформуватись й радитись в усіх важнійших справах, в чому й я, як тільки пройде моя простуда, буду приймати участь.

Долучаю до цього листування в справі полковн[ика] [Василя] Вишиваного.

Мусимо, на жаль, попередити, що ми вже не маємо навіть можливости давати телеграми, а з 1-го листопаду – доколи не одержимо грошей – не будемо мати навіть ніякої маніпуляційної канцелярії (за браком вільнонайомних, яких ми мусили звільняти). Через це просимо не дивуватись, коли з 1-го лист[опада] будемо слати лише власноручно писані листи.

З дійсною повагою,

А[рнольд] Марголін

***

Друкується за оригіналом, машинопис з автографом / ЦДАВО України Ф. 3696. – Оп. 2. – Спр. 121. – Арк. 56.


Опубліковано

Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 453-454.