Ярослав Олесницький, нота Міністру закордонних справ Великої Британії, Лондон, 31 травня 1920

Переклад з англійської

З огляду на Місію, вислану московським совітським Правительством, яка під проводом п[ана] [Леоніда] Красіна зараз прибула до Лондону в цілі нав’язання торгових зносин між Росією й Англією, українська дипльоматична Місія в Лондоні має за честь подати до відома Міністерству закордонних справ Його Величності слідуючі застереження.

З добре поінформованих джерел, як також зі звідомлень цілої преси, відомо, що п[ан] [Леонід] Красін наміряється запропонувати за крам, закуплений для совітського Правительства в Західній Европі, заплату в золоті. Фактично має московське совітське Правительство зараз до своєї розпорядимости золото належаче до Російського Державного Банку, як також золото румунське, забране ним у Кремлі. Те посліднє золото було частиною румунської Державної Скарбниці, яку перевезено з Букарешту до Москви в часі німецького наїзду, щоб зберегти його від зайняття ворогом.

Український Уряд заявляв уже кілька разів так через своїх заступників на Мировій конференції в Парижі, як також через тутешню дипльоматичну Місію, що він приймає повну відповідальність за певну пропорціональну частину боргів і зобов’язань давньої Російської Держави аж до часу російської революції, зглядно до часу оголошення незалежної Української Республіки. Тим самим розумієте, що ця відвічальність відноситься також і до вищезгаданого румунського депозиту в золоті.

З другого боку, є це ясне і очевидне так після звичайного, як і міжнародного права, що Українська Республіка, подібно як инші окраїнні держави бувшого Російського царства, має оправдану претензію до відповідної части резервів бувшого (царського) Російського Державного Банку, тим більше, що цю засаду визнало навіть само московське совітське Правительство в посліднім мировім договорі з Естонією.

Московське совітське Правительство витратило вже частину цього золота за крам, який недавно покупило в Швеції, Данії і т[аке] и[нше]. З огляду на це частина, яка припадає зараз теперішньому російському совітському Правительству з загальної суми, бувшої спочатку, буде відповідно меншою. З цієї причини ми примушені запротестувати в імени Українського Уряду проти зужиткування цього золота остільки, оскільки відповідна частина його належить Українській Республіці і остільки також Українська Республіка була б відповідальною за частину згаданого румунського депозиту.

Прохаємо передати цей протест Найвищій Економічній Раді.

Д[окто]р Ярослав Олесницький,

заступаючий голову Місії

***

Друкується за примірником Місії УНР у Швейцарії, машинопис / ЦДАВО України Ф. 4211. – Оп. 1. – Спр. 8. – Арк. 43.

Опубліковано

Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 456-457.