Марко Вішніцер «Звіт про діяльність нашої Місії за останній тиждень» Андрію Лівицькому, Лондон 27 травня 1920
1) Засідання Парляменту 20-го сього місяця. 20-го с[ього] м[ісяця] перед перервою засідань з приводу Зелених Свят мали місця в Парляменті широкі дебати по польському питанню. Політика англійського Уряду розкритиковувалась лордом Robert’ом Cecil’ем, який вимагав негайного і енергійного втручання Ліги Націй в справу русо-польської війни, і сером Donald’ом Maclean’ом, одним з найкращих ліберальних промовців Парляменту і [John’ом] Clynes’ом, лідером Робітничої партії. Сі дебати справили на мене вражіння атаки на загальну політику англійського уряду, і що питання Польщі опозиція використала лише як привід для такої атаки. Bonar Law захищав політику уряду. Між иншим він цитірував протокол конференції [David’а] Lloyd George’а з [Stanisław’ом] Patek’ом, польським Міністром закордонних справ, що відбулася в січні біжучого року. Прем’єр-міністр заявив офіціяльно Міністру [Stanisław’у] Patek’у, що наколи не є справа Великої Британії буди дорадником Польщі, котра мусить взяти на себе всю відповідальність за вибір війни чи миру, то звичайно англійський Уряд не міг радити і війни. Він також зазначив, що він хотів з’ясувати польському Урядові, що англійський Уряд найменш хотів під’южувати Польщу на ведення політики в напрямку війни, бо инакше англійський Уряд взяв би відвічальність не по його силам.
Він пішов далі і заявив, що, на його погляд, найголовнішою труднощию є той факт, що польські армії посунулись поза свої межі на територію, переважна більшість населення якої – росіяне. Прем’єр-Міністр заявив, що наколи б Польща дійсно та щиро прагнула і вживала заходів до миру з большевиками, і наколи б ці останні цей мир відкинули і не згодились на нього, Велика Британія вважала б своїм обов’язком допомогти Польщі всіма своїми силами. Він був певним, що наколи б Польща на вигідних умовах і щиро запропонувала большевикам мир, а большевики, відкинувши цю пропозицію пішли б на Польщу, англійському та французькому урядам вдалось би закликати свій нарід на нові жертви, не дивлячись на втому за час сеї п’ятилітньої війни. При кінці він заявив, що Англія щиро і дружньо відноситься до Польщі і що власне це дружнє відношення примушує англійський Уряд одверто висловлюватись по цьому питанню. Відвічальність же за вибір між війною і миром мусить цілковито впасти на польський Уряд.
Україна була згадана лише в промові Кенворсі. Він між иншим заявив: «Я дуже співчуваю українським націоналістам. Я говорив про них торік, але здобув невеликі симпатії з боку англійського Уряду, бо ми в той час допомагали генералу [Антону] Денікіну. Я гадаю, що не помиляюсь, кажучи, що совітський Уряд вже готовий визнать автономію України з одною умовою, що буде вільний транзит до Одеси і вільна торговля між багатою харчами та мінералами Україною і Росією. Кожний прихильник Росії, будь то лівий чи правий політик, може виправдати таке змагання. Я переконаний, що Україна може здобути волю не зброєю, але через переговори, і ці власне про це переговори я зараз прошу».
Польську політику захищали лише два члена Парляменту: полковник [Walter] Guinness і сер [Halford] Mackinder. Останній був торік на чолі англійської Місії при [Антоні] Денікіні. Він, правда, критикував всю політику [Антона] Денікіна, особливо його нерозуміння змагань тих держав, що повстали на території колишньої Росії, але рівночасно про Україну та її прагнення до самостійности він не згадав.
На тому ж засіданні було поставлено запитання Прем’єру членом Парляменту [Walter’ом] Forrest’ом, який належить до коаліційних лібералів, себто до партії більшости: «Які відносини між Антантою і Україною, чи розглядалось питання про визнання України і якщо ні, то коли прийде до остаточного порозуміння»? Bonar Law відповів: «Що торкається перших двох пунктів запитання, то становище на Україні досі не було певним і не гарантувало визнання якого б не було уряду, існуючого там, головними Союзними Державами. Зараз ще неможливо сказати, коли це питання буде розв’язане».
2) Преса. Ворожий настрій лівої преси продовжується. Доводиться кожний орган зокрема переконувати в істотности українського руху. Нам вдалося заставити надрукувати в «Westminster Gazette» статтю «Петлюра і Україна», примірник якої я до сього долучаю. Долучаю також копію телеграми, поміщеної в «Times» від 21-го травня, яка була надіслана з Житомира і написана для нас в досить неприхильному тоні. Наслідком сеї шкідливої кореспонденції було передовиця в «Daily News» від 22-го травня під заголовком «Польща і Петлюра», копію котрої я також до сього долучаю. Дуже приємне вражіння справляє лист одного члена Робітничої партії, п[ана] [Fred’а] Gorle’я, поміщеній в «Times» від 21-го травня. Брошура п[ана] [Edward’а] Bagnall-Bull викликала рух в пресі. Так, наприклад в провінціяльній часописі «Yorkshire Herald» була поміщена сими днями передовиця з приводу сеї брошюри. Другі часописі також звертають увагу суспільности на цю цікаву і повну інформацій брошуру. Для ілюстрації долучаю замітку, поміщену в «Daily Telegraph» 24-го травня.
3) Відношення Міністерства справ закордонних. Вважаю симптоматичним, що 21-го с[ього] м[ісяця] явився до Місії з доручення головного референта по справам держав, що повстали на території Росії призначений до Варшави кореспондент «Times» п[ан] [Leo] Kennedy, аби дістати від нас інформації про стан річей на Україні. Я звернув його увагу на вищезазначену шкідливу і неправдиву кореспонденцію і порадив йому звертатись за інформаціями до українців, які можуть дати об’єктивні дані і з’ясувати фактичний стан річей в нашій країні, а не до ворожих нам елементів. Я йому дав також рекомендаційного листа до нашого Посольства в Варшаві.
4) Ліга Націй і Україна. На останньому засіданні Ліги Націй в Римі була внесена Генеральним Секретарем Ліги Націй наша декларація від березня щодо прийняття Української Народної Республіки в склад членів Ліги Націй. Постановили передати сю заяву на розгляд загальних зборів Ліги Націй. В офіціяльному звіті про зазначене засідання поміщена в «Times» від 22-го с[ього] м[ісяця] слідуюча резолюція, яка має для нас велику вагу: «Під час дискусії про склад комісії по озброєнню держав згідно з арт[икулом] 9 статута Ліги Націй було сказано, що Рада доручила постійній інформаційній комісії випрацьовати правила щодо озброєння держав, котрі прохали бути прийнятими в склад Ліги Націй; се є: Естонія, Грузія, Люксембург, Сан-Марино і Україна.
Д[окто]р М[арко] Вішніцер
***
Друкується за оригіналом, машинопис / ЦДАВО України Ф. 4211. – Оп. 1. – Спр. 8. – Арк. 40-41.
Опубліковано
Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 471-473.