Початкова сторінка

МИСЛЕНЕ ДРЕВО

Ми робимо Україну – українською!

?

Ярослав Олесницький, нота Міністру закордонних справ Великої Британії, Лондон, 10 червня 1920

Переклад з англійської

Якраз минув рік, коли Правительство Його Величества дозволило українській дипльоматичній Місії, висланій через Українське Народне Правительство, приїхати до Англії, який то дозвіл ми уміли належно оцінити і за який при сій нагоді єще раз маємо за честь зложити подяку.

Головним завданням Місії – як довго не визнаної ще незалежної Української Держави, було давати Правительству Його Величества докладні інформації про скомпліковану ситуацію на Україні. Місія давала також усяку змогу і нагоду англійській пресі, політикам, письменникам, ученим і торговельним колам – збирати вірні і правдиві інформації впрост з українських джерел. З вдоволенням можемо сказати, що багато ігнорацій і фальшивих понять про Україну змінилось, хотя й багато ще таких же невірних понять осталось та вводить в блуд не лише публічну опінію, але і деякі правлячі кола.

З жалем мусимо також зазначити, що дотепер Міністер закордонних справ не знайшов можливим приняти представників Місії, щоб отримати від них автентичні інформації про Україну. Це мало за наслідок багато помилок, яких можна було уникнути. В цілім ряді нот до Міністра закордонних справ звертала Місія увагу на факт, що правительство [Антона] Денікіна мусить провалитись задля його непопулярности і його агресивної політики супроти України. Також старалася Місія виказати, що і большевицьке правління і Уряд – настановлений на Україні проти волі великої більшости населення – не може і не потрафить устоятись. На Україні було і є зараз одно дійсно легітимоване Правительство, а саме українське народне Правительство, якого головою і Головним військовим Отаманом являється С[имон] Петлюра.

Ми повинні зазначити, що С[имон] Петлюра є дійсним приклонником Великої Британії. В дійсности, С[имон] Петлюра, його Правительство і правлячі українські кола – бажають участи Великої Британії в економічному розвитку України та моральної допомоги. Говорилося нам, що коли на Україні буде усталене упорядковане Правительство – наступить визнання. Такий аргумент являється для нас тим, що називають «блудним колесом». Визнання повинно випередити усталення Правительства, бо визнання є конечне для сього усталення. Українське народне Правительство відразу зіскало б на авторитеті і силі, коли б було тільки визнання.

Візьмемо за приклад Латвію, – де лише через визнання і поміч з боку Союзних Держав народне демократичне Правительство могло скріпити свою позицію і побороти зовнішні і внутрішні труднощі. Визнання українського народного Правительства буде мати напевно такі ж результати і приспішить упорядкування і відбудову, які так конечні не тільки для самої України, але для Східної Европи і для цілого світу. Московське совітське Правительство само бачилося приневоленим числитись з дійсним станом річей і визнало незалежне совітське Правительство, хотя і се послідне є в дійсности лише замаскованою філією московського совітського Правительства. Однак українське населення, складаючися з 90% селян, не погодиться з совітською системою, хотя би її називано «Українським совітським Правительством». Усі обіцянки заступить Совітської Росії, навіть коли б вони і представлялись також і заступниками України, що заплатять за англійський крам крамом (а крам сей головно находиться на Україні), не мають тому ніякого значіння.

Справа отримання від України збіжжя і другого краму, яка є так конечною для економічної відбудови Европи, являється не лише справою транспорту. Ані оден мішок збіжжя, ані оден пуд цукру не дістанеться в руки чужих господарів, чи вони являються большевиками, чи ким иншим, поки бажання цілого краю не буде сповнене, се є поки Україна не буде визнана. Думати инакше вважаємо за небезпечну ілюзію, перед якою хотіли б ми остеречи Правительство Його Величества.

В кінці вважаємо, що було б се занедбання нашого обов’язку так супроти нашого, як і супроти Його Величества Правительства, коли б ми не зазначили сього виразно, що заключення якого-небудь договору з поминенням України, якої дійсним Правительством являється вищезгадане українське народне Правительство, не принесло б ніякого успокоєння в Східній Европі. Українське Народне Правительство є само лише управнене виступати в імени України, і воно сподівається, що вкоротці англійське Правительство і його союзники дадуть йому се визнання, яке, як ми се зазначили, є конечним прецедентом до його усталення і закріплення.

Д[окто]р Ярослав Олесницький,

заступаючий голову Місії

***

Друкується за примірником Місії УНР у Швейцарії, машинопис / ЦДАВО України Ф. 4211. – Оп. 1. – Спр. 14. – Арк. 35-36; 46-47


Опубліковано

Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 457-459.