Переклад Богдана Гирича

Питанням першорядної важливості серед проблем, які повинні вирішуватися у цій Мирній конференції є питання про Східну Європу, питання що стосується великої території колишньої Російської імперії. Експеримент минулого року показує марність і необгрунтованість намагань покінчити з анархією і встановити закон і порядок на цій території за допомогою «Пан-Російської» армії Олександра Колчака, Антона Денікіна і Миколи Юденіча. Коли такий великий державний організм як Росія виходить з ладу, не існує жодної фізичної або психологічної сили, яка змогла б в тих же межах відновити цю територію як однорідну державу, враховуючи настільки різноманітне населення із десятків країн, що цю територію населяє.

Єдиний правильний курс полягає у наданні підтримки кожному із нових державних формувань, які кристалізувалися на території колишньої Російської імперії, які мають свої місцеві органи влади та своїх представників на цій Мирній конференції. Визнанням Естонії, Латвії, Литви, Грузії, Азербайджану та Вірменії, держави Антанти вже прийняли цей правильний курс. Звертаючись до Мирної конференції з невідкладним проханням негайного визнання України, українська Надзвичайна дипломатична Місія в Сполученому Королівстві в зв’язку з цим, має честь представити таке міркування:

Територія багатостраждальної України в минулому році була територією протистояння режимів гетьмана, більшовиків і Антона Денікіна. Перші два режими отримали підтримку уряду Німеччини і німецької армії. Денікінців повністю підтримувала Антанта. Лише одна армія, під командуванням Симона Петлюри, була змушена протистояти всім сторонам у нерівній боротьбі з численними ворогами, які наступали з усіх боків. Немає нічого дивовижного у тому, що в таких умовах регулярна армія України є не в змозі утримувати під своїм контролем велику територію України. У двадцятому столітті дуже важко, навіть за повної підтримки місцевого населення, вести війну без артилерії, гвинтівок, чоботів, боєприпасів і медикаментів.

Єдина сила, яка сама по собі не здатна придушити анархію в Україні, але закладає основу упорядкованого державного будівництва в Україні – це український Уряд і його армія. Українська інтелігенція і українське селянство відрізняється у всіх відносинах від великоросіян. В Україні немає прихильників протистояння між реакційними елементами серед великих землевласників, а бюрократія на найвищому рівні вже давно була русифікована. З іншого боку, українські ліберали, а також соціалістичні партії ніколи не переймалися великоруською ідеєю – ідеєю месіанства в області утопічних планів державного будівництва; вони ніколи не чекали на світло зі Сходу. Навпаки, здоровомисляче українське населення, основою якого є міцне українське селянство – чекає на світло із Заходу; вони мріють про створення вільної демократичної української держави за зразком тих, які існують на заході Європи і в Америці.

Виснажена і втомлена анархією, відсутністю транспорту і позбавлена торгівлі, відрізана від усього світу, Україна чекає допомоги від цих західноєвропейських і американських країн. Ця допомога повинна складатися із трьох форм. Ми просимо (1) на моральну підтримку України шляхом її негайного визнання; ми просимо (2) на технічну підтримку української армії, в її прагненні придушити анархію, шляхом направлення до України інструкторів, організаторів, боєприпасів, чобіт, обмундирування, медикаментів і так далі; і ми просимо (3) на економічну допомогу Україні, яка так гостро потребує підтримки в реконструкції, в засобах комунікації, в побудові мережі залізниць, в регулюванні і використанні річок і водної енергії, у виробництві товарів для міст і сіл, а також у розвитку багатих природних ресурсів нашої країни.

У нас немає сумнівів, що здоровомислячий елемент населення, елемент законності і правопорядку, підтриманий міжнародним визнанням і авторитетом Мирної конференції, а також допомога європейських і американських держав, незабаром допоможе придушити анархію, і почати процес утворення нормальної демократичної держави, консенсус щодо остаточної форми якої буде досягнений пізніше під час Конституційної Асамблеї, законно прийнятий усім народом України.

Арнольд Марголін

Голова Місії

Опубліковано

Архів Української Народної Республіки. Міністерство закордонних справ. Дипломатичні документи від Версальського до Ризького мирних договорів (1919–1921) / Упоряд.: Валентин Кавунник. – Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського, 2016. – С. 437-438.